Від патріотичних пісень до національного гімну

 27 січня 2024 року виповнюється 185 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського – українського етнографа, поета, громадського діяча, учасника Київської громади, члена редколегії газети «Київський телеграф», актора, режисера, автора вірша «Ще не вмерла Україна…», який став втіленням української національної ідеї та переріс в дух цілої української нації…

Пропонуємо ознайомитися з цікавими фактами з життя Павла Чубинського

Цікаві факти про Павла Чубинського

1. Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року в хуторі Чубинський в родині бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Там знайомиться з Георгієм Семеновим Тянь-Шанським, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо–Маклаєм. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, співпрацюючи в якому познайомився з Т. Шевченком, М. Костомаровим.

2. Павло Чубинський є автором слів Державного Гімну України.

3. У молоді роки він брав активну участь у громадському русі, поширюючи ідеї боротьби проти царського уряду. За свої щирі, патріотичні» наміри більше як на шість років був відлучений від України і засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю.

4. 1861 року захистив у Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» та отримав вчений ступінь кандидата правознавства.

5. Нагороджений за свою наукові здобутки та праці золотою медаллю від Російського географічного товариства в 1873 році, золотою медаллю на Міжнародній виставці в Парижі в 1875 році та має Уваровську премію від Російської академії наук. Намагався відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади.

6. В 1877 році працює на посаді чиновника Міністерства шляхів в Петербурзі.

7. Був одружений на Катерині Порозовій, мав в шлюбі 4 дітей.

8. «Міг у товаристві друзів лаяти українців за млявість і любов до плачів, жартуючи при цьому, що «всіх українців треба поодружувати з єврейками, щоб отримати менш пасивне молоде покоління» (при цьому українок ставив набагато вище за чоловіків». Володимир Панченко

9. У 1879 році Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 26 січня 1884 року. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.

10. Перший пам’ятник Павлу Чубинському було встановлено у Борисполі в 2001 році.

11. 1963 року до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.

12. У 2015 році у Києві було названо вулицю на честь Павла Чубинського.

13. 14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський».

Вони померли,щоб Україна жила...

                                                                                                                       

                                                                                                   Вони лежать, навіки молоді,

Ставні й веселі, з усміхом щасливим,

Готові чути поклик, як тоді,

Коли на бій ішли з бадьорим співом.

Сумні батьки й жалобні матері,

Минувши повз Аскольдову могилу,

Мовчазно слухають, як угорі

Журба вербу вколисує похилу.

Лихі вітри, гойдайте верховіть

Живого свідка, бойових крутянців!

Та не турбуйте кореня, не гніть

Святих дерев, що знали новобранців.

Безвусі, юні, вічно молоді,

Ви склали голови за рідний Київ,

Скріпивши крок державницькій ході,

Вписавши подвиг у свободи вияв.

 

                                                                                            Яр Славутич

Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.

Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25–27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач (Чернігівська обл.). Під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ… Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.

Наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Курсанти юнацької школи, студенти і гімназисти мали погане озброєння однак до них приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.  29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося стримати наступ до темряви але під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Запрошуємо відвідати Опішнянську бібліотеку для ознайомлення з документальними матеріалами представленими на тематичній книжковій виставці "Вони померли,щоб Україна жила...",присвяченій  Дню пам'яті Героїв Крут.

Важливі акценти:

– бій під Крутами став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу;

–  незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, ворогові протистояли молоді добровольці;

– сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.

Україна-це ми

 День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

З нагоди Дня Соборності України Опішнянська бібліотека підготувала інформ-коктейль "День Злуки-день Єднання".

Привернули увагу присутніх відеоролик "День Соборності України 22січня***Історія та сучасність*** та виставка історичних подій "Соборність України:від минулого до сьогодення".

День Соборності України-це знакове свято для нашої держави, яке символізує возз'єднання українських земель та прагнення нації до територіальної цілісності.

Запрошуємо долучитися до патріотичного фото-флешмобу до Дня Соборності України "Україна-це ми" та утворити "Ланцюг єдності".

Нагадаємо, перший "живий ланцюг" в Україні утворили 21 січня 1990 року – в переддень 71-ї річниці проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Тоді мільйони українців взялися за руки, з'єднавши в такий спосіб Івано-Франківськ (через Львів) і Київ.

Ця акція стала яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи, а також однією з наймасштабніших такого роду у світовій історії. Організували її патріотичні сили. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме це місто 1919 року було столицею ЗУНР. Перший "ланцюг єдності" простягнувся на близько 700 кілометрів.

Відтоді щороку на День Соборності України, 22 січня, люди стають у "живий ланцюг", щоб нагадати українцям про дві дати в історії української державності – 22 січня 1918 року, коли Центральна Рада ухвалила Четвертий Універсал, та 22 січня 1919 року, коли відбулося об'єднання УНР та ЗУНР в одну державу. Під час акції активісти створюють "живі ланцюги" в різних містах України, які зберігають своє значення та є символом єднання української нації.

Перлинки з творчої скриньки 2023

 В ТІЦ з бібліотекою провели захід з підведення підсумків участі користувачів Опішнянської бібліотеки в дитячих мистецько-творчих конкурсах за 2023 рік " Перлинки з творчої скриньки".

Протягом 2023 року діти-користувачі Опішнянської біблітеки взяли участь у таких всеукраїнських конкурсах:

Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули-2023».

ІІ Всеукраїнський екологічний конкурс малюнка «Майбутнє планети у наших руках»Тема року –«Вплив війни на природу України:наслідки та шляхи відновлення».

Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка «Вільнюсу-700».

ІІІ Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?», приурочений до Дня Незалежності України.

Надзвичайно цікаво було знайомитися з роботами учасників конкурсів, адже діти творчо та креативно підійшли до виконання, вклавши у кожну роботу частку своєї душі,глибину емоцій,мрій та переживань,відобразивши в них відношення до України, до її природи, філософські міркування про життя…

Дякуємо нашим талановитим користувачам за активну участь у творчо-мистецьких конкурсах.

Вітаємо нашого юного літератора:

Циб Давид,переможець Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу "Творчі канікули-2023".Номінація "Безмежний світ моєї уяви" .

Щиро вітаємо з перемогою!Нам приємно,що чудова казка «Чарівний олівець» сподобалася головному журі конкурса.Вона увійшла до збірника,що містить кращі роботи учасників Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу

"Творчі канікули-2023",організованого та проведеного Національною бібліотекою України для дітей у червні-листопаді 2023 року.

Вітаємо з перемогою у першому турі Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Вільнюсу-700»:

Бузину Соню

Демченко Богдану

Кандзюбу Олександру

Головаху Діану

Каплун Марію

Каплун Володимира

ВІтаємо з перемогою у першому етапі

ІІІ Всеукраїнського конкурсу малюнків та фотографій «Що для мене Україна?», приуроченому до Дня Незалежності України:

Куценко Аню

Шлик Григорія

Запрошуємо наших юних користувачів до подальшої співпраці,адже і в цьому році на нас чекає величезне розмаїття всіляких конкурсів.Дізнатися про їх проведення ви можете на наших сторінках в Facebook та Instagram,або завітавши до нас в ТІЦ з бібліотекою.

Маємо надію, що такі конкурси будуть надихати дітей на розвиток своїх талантів і спонукатимуть на подальші творчі здобутки!

Зичимо всім дітям успіхів, натхнення на нові звершення та здійснення своїх мрій,перелитих у слово та малюнок!Ви-великі молодці!

А батькам бажаємо сил та терпіння для виховання гідних громадян нашої держави.

Кіборги. Незламні. Сучасна історія.

 20 січня Україна вшановує «кіборгів» – військових, які захищали Донецький аеропорт від російського ворога.

Наприкінці весни 2014 року окупанти спробували захопити Донецький аеропорт, та українські десантники й спецпризначенці витіснили ворога. На січень 2015 року припали найкривавіші та найзапекліші бої. Тоді в результаті постійних масованих обстрілів танкових та артобстрілів впала диспетчерська вежа. Саме її зображення стало символом оборони Донецького аеропорту (ДАПу). В Донецьких терміналах на смерть стояли наші хлопці-українці з різних частин країни, міцно тримаючи для нас небо,серед них були і наші воїни-опішняни. Своєю власною кров’ю вони підтвердили, що схід і захід разом не лише в гаслах.

У різний час безпосередньо в аеропорту й на прилеглих об’єктах воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 93-ї та 72-ї окремих механізованих, 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних бригад, 1-ї та 17-ї окремих танкових бригад та 57-ї окремої мотопіхотної бригад, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1» та українські добровольці. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких — посмертно.

Працівниками Опішнянської бібліотеки підготовано книжково-ілюстративну виставку під назвою «Кіборги. Незламні. Сучасна історія.»

У представлених матеріалах виставки описані події,що тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року,сторінки героїзму та звитяги українських «кіборгів».

Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українських воїнів.Вони вистояли,не вистояв бетон!

Оборона Донецького аеропорту показала, що сила духу українців сильніша за російську зброю. Українські захисники можуть дати відсіч будь-якому ворогу, навіть якщо він має суттєві переваги… Оборона ДАПу змінила ставлення до України у світі.

Вічна пам’ять і слава захисникам України…

Вони – у нас в серцях та пам’яті. ГЕРОЇ не вмирають!

Заборонений

 Сьогодні виповнюється 86 років від дня народження Василя Стуса(6 січня 1938-14 вересня 1985)-одного із найвідоміших шістдесятників, поетів минулого та сьогодення, і взагалі людини, без якої важко уявити собі українську літературу кінця ХХ століття – усе це про Василя Стуса – чергову жертву радянського терору.

Ми зібрали для вас 10 цікавих фактів про життя та смерть українського шістдесятника, про які не варто забувати. Як і про те, що головні винуватці смерті Стуса ще досі залишаються на волі та не отримали належного покарання:

1. Був учителем української мови та літератури

У 1961-1963 роках викладав у школі №23 у Горлівці Донецької області.

2. Не лише поет, а й перекладач

Перекладав з німецької, англійської, італійської, іспанської, французької, слов’янських мов.

3. Міг стати лауреатом Нобелівської премії

Українська діаспора намагалась висунути Василя Стуса на здобуття премії з літератури, але не встигла завершити всі процедури.

4. Говорив лише українською

Сучасники Стуса згадують, що одного разу Василеві зробили зауваження в університетській їдальні з цього приводу — щоб він розмовляв нормальною мовою. З цього приводу між Стусом та кривдником сталася бійка.

5. Двічі був ув’язнений за антирадянську діяльність

Влада відправила його у табори Пермського краю та Мордовії. Сумарно за обидві справи йому присудили 23 роки примусових робіт, позбавлення волі, заслання.

6. У камері Стуса поранили й він міг померти раніше

Під час ув’язнення отримав поранення заточкою. Спочатку лагерна адміністрація не надавала поету допомоги, її змусили до цього голодування письменниці Ірини Калинець та мовознавиці Надії Світличної, які також були ув’язнені.

7. Помер у концтаборі

Обставини смерті досі викликають питання. Офіційна версія — зупинка серця, але є припущення про те, що його вбили. Спочатку був похований у Росії, на кладовищі колонії, потім його тіло перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі.

8. Книгу з документами про кримінальну справу проти нього, "Справа Василя Стуса", заборонили за позовом віктора медведчука

Це перший український поет, з книгою про якого сталась така пригода за часів незалежності.

9. Про Стуса зняли фільм — "Заборонений"

Хоч критикам він не дуже сподобався, та від молодого українського кінематографа поки не варто очкувати шедеврів. Важливо те, що такий фільм в принципі з’явився.

10. "Хто проти тиранії, встаньте!"

4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова у кінотеатрі "Україна" підвівся та звернувся до присутніх у кінозалі зі словами: "Хто проти тиранії, встаньте!". І підвівся увесь зал. Це була акція протесту проти арештів української інтелігенції.

До дня народження Василя Стуса в Опішнянській бібліотеці підготовано книжкову виставку-досьє “Заборонений”.

Шановні користувачі, прийміть найщиріші вітання з Новим 2024 роком!

 Шановні користувачі, прийміть найщиріші вітання з Новим 2024 роком!

Насамперед дякуємо Вам за те, що Ви є разом з нами протягом року. За рік ми з Вами стали ще сильніші, виваженіші та рішучіші.

Тож бажаємо Вам, щоб 2024 рік був успішним для кожного з Вас і для всієї України. Нехай яскраві зимові свята принесуть Вам родинне тепло, злагоду, добробут, мир і процвітання, а також впевненість у майбутньому.

Міцного здоров’я,Божого благословення і захисту Вам і вашим родинам!

Мирного 2024 року! Будьте завжди в центрі новин і щедрими на добро!

З найкращими побажаннями любові, миру та перемоги Україні!!!