субота, 1 серпня 2020 р.

Експозицію живопису "З майстерні художника.Опішня.Літо" Галини Редчук оновлено

 Оновлена виставка представлена 20-ма роботами мисткині.

 Загалом експозиція не потребує особливих коментарів.

 Представлено різноманіття мистецьких підходів,технік.

 

 Буяння квітів,шаленство спекотних днів побачимо у натюрмортах,щоб потім вийти до природи живої й вдихнути на повні груди!



 Квіти вражають уяву: від простих ромашок та бузку до розкішних троянд та витончених лілій.


 На картинах,поряд з квітами,апетитні овочі і фрукти,глечики різної стрункості,тварини,цікаві предмети.

 Можливо,роботам тіснувато в приміщенні,яке не дуже пристосоване для виставок,але кожен твір промовляє настільки виразно,що все інше відходить на другий план.

 З творів художниці лине,еманує її душа,вкладена в твір.

 Натюрморти,пейзажі,краєвиди.Все це-просто високий рівень задуму і втілення!

 Кожен глядач отримає задоволення від вибухового живопису.

 

середа, 29 липня 2020 р.

30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

https://img.zik.ua/original/2017/07/31/121319.jpg?timestamp=-62169987848 

 Торгівля людьми є третім (після торгівлі зброєю та наркотиками) за прибутковістю злочином. Водночас, це не лише злочин, але важкий гріх. На превеликий жаль, торгівля людьми не втрачає актуальності і в ХХІ столітті.

 

Проблема торгівлі людьми та співпраці громадських організацій і державних установ щодо реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми  ця проблема  надзвичайно актуальна, адже торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

 Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – ця проблема залишається актуальною і має стійкі тенденції до поширення.

 Статтею 149 Кримінального кодексу України передбачено: «Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Під експлуатацією людини у цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

 Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини у сучасному світі, вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни, кожного регіону.

 У 2013 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй проголосила 30 липня - Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми, зазначивши, що в цей день необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привертати увагу до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочувати людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

  Цього року акція в Україні проходить під гаслом #ПРАЦЮЙБЕЗПЕЧНО, за сприяння та підтримки Мінсоцполітики у співпраці з Координатором проектів ОБСЄ в Україні, Представництвом МОМ в Україні – Агентством ООН з питань міграції, Громадською спілкою "А21 Україна".

  «Працюй безпечно» - це проєкт, спрямований на протидію торгівлі людьми. Для тих, хто шукає нову роботу в Україні чи закордоном, проєкт дає відповіді на важливі питання:

  ✔ як підготуватись до працевлаштування в іншій країні?

  ✔ як виявити шахраїв, які намагаються обдурити вас під час укладання трудової угоди?

  ✔ що робити, коли ви, ваші родичі чи знайомі опинились перед небезпекою потрапляння в трудове рабство?

  ✔ чи постраждали ви від торгівлі людьми?

  В рамках проведення Всеукраїнської акції розпочинає свою роботу виставка «Очікування Vs Реальність», яку вперше буде презентовано в м. Києві з 30 липня до 12 серпня, а далі вирушить великими містами України. Загалом, виставка побуває в 18 містах. За попередніми даними у м. Полтава виставка буде презентована з 22 по 28 жовтня 2020 року.

  Долучитися до Всеукраїнської акції #ПРАЦЮЙБЕЗПЕЧНО можна в соціальних мережах Фейсбук:www.facebook.com/work.safe.ua або Інстаграм: www.instagram.com/work_safe_ua

  Що необхідно зробити для одержання допомоги і отримання офіційного статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми?

  Звернутися за місцем перебування до визначеного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації. Відповідальні особи на місцях забезпечують здійснення заходів щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та надання допомоги такій особі.

  Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми встановлюється рішенням Міністерством соціальної політики України строком до двох років, який може бути продовжено не більш як на один рік.

  Куди можна звернутися за наданням консультацій та допомоги?

  > Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації (0532) 63-28-72;

  > Відділ боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ГУНП в Полтавській області, тел., факс (0532) 51-76-40, адреса: вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000;

  > Благодійна організація «Світло надії» - регіональний координатор Міжнародної організації з міграції в Україні, м. Полтава, вул. С.Петлюри, 28А. office@lightofhope.com.ua, (0532) 60-60-81;

  > Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0-800-505-501 - безкоштовно зі стаціонарних телефонів, 527 - безкоштовно з номерів мобільних операторів України або на скористатися сайту www.527.org.ua ;

  > Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном (044) 238 16 57;

  Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте за телефоном Департаменту боротьби зі злочинами, що пов'язані з торгівлею людьми Національної поліції

  України: (044) 374 37 85 (пн. – сб. з 09:00 до 18:00).

  Торгівля людьми залишається гострим питанням і реальною проблемою!

 
 
 
 

неділя, 26 липня 2020 р.

Володимир Винниченко:доба і доля



26 липня громадськість України відзначає 140-річчя від дня народження видатного українського прозаїка, драматурга, політика, громадського діяча, художника Володимира Кириловича Винниченка(1880-1951).

Володимир Винниченко займає виняткове місце в українській літературі і особливо в історії української драматургії.  Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Унікальна його епістолярна спадщина: листування Винниченка з дружиною Розалією Ліфшиць привертає значну увагу.

Мав він ще й особливе захоплення - малярство. Знаний переважно як політик і письменник, Володимир Винниченко водночас є автором понад півтори сотні творів олійного живопису та графіки, великої кількості пейзажів, натюрмортів, портретів.


Володимир Винниченко був всебічно обдарованою людиною, яка залишила по собі неповторний рельєфний слід в історії нашого народу та позначила нові напрямки розвитку українського письменства.

7 цікавих фактів про Володимира Винниченка

Чи знаєте ви, що …
…опублікувавши перше оповідання «Краса і сила», яке принесло авторові справжню славу, В. Винниченко отримав визнання в письменницьких колах. Його блискучий дебют вітав М. Коцюбинський.


…літературна спадщина письменника налічує більше ста оповідань, чотирнадцять романів, двадцять три п'єси.

...В. Винниченко був яскравим драматургом. Вистави за його творами мали неабиякий успіх у театрах Берліна, Праги, Рима, Москви. П'єси «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Брехня» та інші збирали й збирають до сьогодні чимало глядачів.

…одним із найулюбленіших серед читачів творів письменника є фантастичний роман-утопія «Сонячна машина». Зауваж — слово «утопія» означає «фантазія, нездійсненна мрія». 

…Володимир Винниченко — ще й талановитий художник. Його 74 оригінальні малярські роботи та 4 альбоми з малюнками аквареллю, вуглиною нещодавно повернулися в Україну. 


…на честь Володимира Винниченка названий Центральноукраїнський державний педагогічний університет.

…перший у світі памятник Володимиру Винниченку відкрито в Кропивницькому 18 вересня 2010 року. Автори пам'ятника — молодий львівський скульптор Володимир Цісарик і кропивницький архітектор Віталій Кривенко.

Пропонуємо прослухати аудіо-книгу

 В. Винниченка "Момент"

                                                                                                                                                                                                                

  



Цікаві факти про Володимира Винниченко Видатний український письменник і політичний діяч народився 16 липня 1880 року в Єлисаветграді, тепер територія сучасної Кіровоградщини. Церква, в якій його хрестили й досі функціонує. Походив із родини селянина-власника із Веселого Кута. Любив гратися у ризиковані ігри. Одного разу на спір перепливав широченний ставок і ледве не втопився. Іншого разу впав із коня. З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці. Поступивши на навчання в чоловічу Єлисаветградську гімназію, молодий Винниченко досконало оволодів декількома мовами – російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою. Але отримати документи про закінчення гімназії йому так і вдалось. Распродажа КОНФИСКАТА! Samsung Galaxy S8 за копейки! Злого жарта зіграв з ним запальний характер та сильна любов до всього українського. Наприкінці ХІХ ст. Володимир Винниченко захоплюється українською поезією та творами, в жадністю читаючи Шевченка, Мирного та Нечуя-Левицького. Перші спроби творчого доробку вилились у оповідання «Повія» в 1899 році. В 20 років він поступає на юридичний факультет Київського університету, але в життя увірвались бурні революційні події, які захопили хлопця з головою. За свою активну громадянську позицію його було вигнано з університету і за участь в революційній організації він зазнав переслідувань. Саме тому він довгий час провів у еміграції. Будучи у «вигнанні» він починає писати п’єси, які стають широко відомі за кордоном і постанови яких користуються шаленою популярністю. Перше оповідання, яке вийшло друком – «Сила і краса», видана журналом «Киевская старина» в 1902 році. В 1911 році, перебуваючи у Парижі, він знайомиться з Розалією Ліфшиц, з якою потім і одружився. В буремний 1917 рік він повертається в Україну, а через рік очолює Директорію УНР і стає генеральним секретарем. З політичним провалом Центральної Ради у 1920 році, Винниченко з дружиною покидають Україну. З 1928 року він виробляє власну «філософію щастя» в якій говорилось: ««Насчёт совета, как не болеть, то он очень простой: не есть ни мяса, ни рыбы, ни даже вареного ничего. Только одни фрукты, орехи и сырые овощи». В 1934 році подружжя викупляє закинуту ферму на півдні Франції, вони починають займатись натуральним господарством та сироїдінням. Але як виявилось, господарник з Винниченка не дуже гарний, тому частину земель прийшлось продати. В роки Другої світової війни Гітлер пропонував Винниченкові очолити маріонетковий уряд на окупованій території Україні, але той відмовився. За це його посадили в концентраційний табір, але через два тижні відпустили. Весь цей час він не переставав творити і написав більше 100 оповідань, п’єс, памфлетів, 14 романів, 40 записних книжок, 10 романів. Багато чого залишилось недопрацьованим. Сподіваємося з цієї статті ви дізналися цікаві відомості про Володимира Винниченка. Оцініть статтю Залишити відповідь Ім’я * Email * Коментар катя 17.01.2018 в 16:01 меня эта dovidka.biz.ua. очень очень выручает когда нужно чью то биографию найти Відповіcти Катерина 15.03.2019 в 10:07 Дуже добре подана інформація.Коротко,змістовно,цікаво Відповіcти Нові статті “Євшан-зілля” план твору Миколи Вороного “Євшан-зілля” головні герої Природні багатства зони мішаних лісів Рельєф лісостепу Рельєф зони мішаних лісів Настінна мозаїка як мистецтво декору “Кассандра” Леся Українка аналіз (паспорт твору) “Лісова пісня” головні герої Подяка татові від дочки в прозі Слова подяки мамі Як правильно вводити дитячий прикорм ТОП 9 ідей: Чим зайняти дитину вдома? Вам також може сподобатися Цікаві факти з життя Олени Теліги Гарпер Лі цікаві факти Віра Холодна цікаві факти Георг Фрідріх Гендель цікаві факти Повне або часткове використання інформації тільки за наявності активного посилання на сайт © 2020 Dovidka.biz.ua - Довідник цікавих фактів та корисних знань
Джерело: https://dovidka.biz.ua/volodimir-vinnichenko-tsikavi-fakti/

субота, 25 липня 2020 р.

Скарби православ'я

«Благословенний Господь Ісус Христос, що полюбив Руську землю і просвітив її хрещенням святим»

(Повість минулих літ)

 28 липня в Україні  щорічно на державному рівні відзначається православне свято - День хрещення Київської Русі – України. 

 Саме цього дня Православна Церква вшановує пам'ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі, одного із засновників і покровителів нашої державності. 988 р. він успішно запровадив християнство як державну релігію. Але до цієї важливої в нашій історії події лежав дуже довгий і тернистий шлях. Християнство – як і ряд інших сучасних світових релігій є одним із напрямків духовного повороту в історії людства.


З нагоди цієї визначної події  Опішнянська бібліотека  розгорнула книжкову виставку "Скарби православ'я" . Виставка висвітлює історичну знакову подію для всього українського народу, містить багато православних книжок з матеріалами першоджерел.


Книжкова виставка представляє близько 20 джерел, які розповідають про історичну подію, що відбулася у 988 році та стала ключовою і вирішальною в подальшому розвитку всієї Київської Русі. 

Хрещення Русі – це   велика подія в історії нашого народу, яка змінила духовне і культурне життя людей та звернула їх погляди до справжніх цінностей та віри в  Бога.

пʼятниця, 24 липня 2020 р.

Літні овочеві фантазії і не тільки...

 


    Довгождана пора-  літо.  Пора  тепла,  сонця,  канікул,  відпусток.  А  ще  пора  дозрівання  ягід, фруктів, овочів.  І  чим  більше  заковує  людина  землю  в  асфальт,  і  бетон,  тим  частіше  тягне  її  до  природи і землі.  До  тієї,  яка  весною   дихає  як  жива,  до  тієї  чия  зелень  заспокоює  втомлені  очі  і   нерви,  до  тієї,  що  восени  обдаровує  врожаєм.


     Садівництво,  огородництво,  квітникарство – древні  заняття  людей. 

 Шановні користувачі, завітайте до Опішнянської бібліотеки переглянути книжкову виставку-пораду «Літні овочеві фантазії і не тільки...».


На виставці представлена популярна література для господинь будь-якого віку. Зокрема, можна дізнатися рецепти приготування найрізноманітніших національних страв – від багатьох видів українських борщів, капусняків та юшок до улюблених напоїв наших предків – меду, квасу, пива і славнозвісних настоянок. Кожна господарка, зважаючи на свій достаток, зможе вибрати собі будь-яку страву до смаку.

 Література на виставці розповідає про корисні властивості плодів, овочів, різні способи їх консервування.

    Зараз  велика  увага  приділяється   вирощуванню  і  споживанню  екологічно  чистих  продуктів,  особливо  дітьми.    Книги  на  цю  тему – для  вас,  шановні  читачі.

      Бажаємо  Вам  гарного  врожаю,  багатого  вітамінного  столу.  Хай  наші  книги  стануть  вашими  надійними  помічниками  і  порадниками.

Виставка дуже цікаво і корисно розкриває «маленькі секрети» технології, які часто мають вирішальне значення для якості продуктів при консервуванні.


Запрошуємо всіх бажаючих переглянути виставку!

понеділок, 13 липня 2020 р.

Олена Пчілка, про яку ми нічого не знаємо

Ольга Петрівна Косач народилася у м. Гадячі Полтавської губернії 17 (29 липня) 1849 р.
За своє життя вона встигла так багато, що це викликає щирий подив і захват. У ролі письменниці Олена Пчілка спробувала себе чи не в усіх можливих літературних жанрах – від дитячої приповідки до роману. Саме вона збагатила українську мову тепер для нас звичними, а тоді призабутими словами, які вона вирвала з небуття, дбайливо перенісши їх із народної мови в літературу. Її праці з етнографії були настільки точно виваженими та ґрунтовними, що про них читали цикли лекцій професори з Європи. Її успіхи на педагогічній ниві дали можливість народитися новому поколінню справжніх українських інтелігентів. Її роль у національно-просвітницькій боротьбі настільки ж величезна, як і недооцінена – ідеї Олени Пчілки були шкідливими й ворожими як для царського режиму, так і для більшовиків. А потім про неї просто забули, залишивши непересічну громадську діячку, полум’яного трибуна й борця в густій тіні її славетної доньки. Кожне наступне покоління приводило своїх героїв, вони потребували місця на іконостасі. Інколи Олену Пчілку ще згадують як дитячу письменницю. І – все. Справжня біографія так досі ніким і не написана. На її місці – біла пляма, уже обрамлена, вбрана рушниками, возведена в традиційний, хоч і дуже благенький, канон. Страшно подумати, як би оцінила сама Олена Пчілка таке ставлення до себе нащадків…
9
Національна свідомість у неї – від батьків. Це саме той випадок, що доводить справедливість приказки про яблуко та яблуню. Батько – колишній петербурзький чиновник, аристократ і багатообіцяючий літератор, прогресивно налаштований і свого часу навіть замішаний у повстанні декабристів – раптом кидає свою службу в “північній столиці”, разом зі старими революційними зв’язками полишивши там і надії на стрімку кар’єру. Одружується з донькою колишнього колезького асесора Єлизаветою Цяцькою й живе в Гадячі. Про їхню родину сусіди пліткують, що там не розбереш, де кріпак, а де господар, усі вкупі живуть. До служби місцеві дворяни Петра Драгоманова не допускають – аби чого не накоїв.
olena-pchilka
Діти – а серед них Михайло і Ольга – ростуть в атмосфері свободи й любові до всього українського. З їхнього обійстя постійно чути народних пісень, вечорами дітям розповідають казки, а на свята пускають подивитися на весілля, хрестини чи навіть похорон: “Жили ми в дуже близькім оточенні нашої дворової челяді і взагалі дрібної гадяцької людності. Можна сказати, що українська течія оточала нас могутньо: се була українська пісня, казка, все те, що створила українська народна думка і чого держався тодішній народний побут; з усим тим зливалося й наше життя… А пісень чули ми за дитячі літа стільки, що й не злічити!.. Усякі народні обрядності не минали нашого двору: колядування, посипання, запросини на весілля… Чи можна ж було нам не знати українського слова, коли воно було просто таки нашою рідною, притаманною стихією?”
%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%87%d1%96%d0%bb%d0%ba%d0%b0-%d1%96-%d0%bb%d0%b5%d1%81%d1%8f-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%ba%d0%b0-%d1%8f%d0%bb%d1%82%d0%b0-%d1%81%d1%96%d1%87%d0%b5 
Батько не дуже довіряв тодішнім учителям (і це передасться доньці), а тому навчав дітей сам.
“На весь вік зосталось у мене вражіння від того, як батько читав мені, дівчаткові, перший раз Гоголевого “Тараса Бульбу”: тато кликнув мене під яблуню й почав читати. Здається, ті яскраві малюнки чудового твору вкувалися з одного разу навіки мені в пам’яті”.
1866 року Ольга закінчує пансіон Нельговської – школу дворянських панянок. Уже там молода жінка вперто гне українську лінію. Нареченого собі знаходить, звісно ж, в українському товаристві: Петро Антонович Косач – український юрист і громадський діяч. У їхній родині також панують міцні українські настрої. “Подумайте, в хаті у них говорять хлопською мовою! Так-так, пані Косач з чоловіком і дітьми говорить по-хлопському”, “Пані Косач знову була в хлопському убранні! І хусткою пов’язалась!”, “А її діточки тільки по-хлопському говорять і одягнені у волинські свиточки…” – здебільшого так відгукуються про звичаї цієї родини гості.
Що поробиш, тодішнє дворянське життя було доволі глухим до всього українського. Село, за часів Гетьманщини чи не всуціль козацьке, поважне, письменне, під натиском Російської імперії отупіло, здичавіло, погасло. Української мови згідно з Валуєвським указом “нє било, нєт і бить нє может!” Дворянство вперто асоціює з російською мовою все високе, витончене й прекрасне, а з українською – все холопське, буденне, принизливо жалюгідне. Освіти української немає, бо, власне й “бить нє может”. Але Олену Пчілку (цей псевдонім Ольга Косач прибрала собі, щойно одружившись) не можуть, звісно ж, зупинити такі дрібниці. Її діти жодного дня не сиділи за казенною шкільною партою, натомість отримуючи освіту від батьків – Першу українську освіту, паростки якої не забарилися прорости й в інших передових родинах. Людмила Старицька-Черняхівська пише, що разом із Косачами і Лисенками вони “були першими українськими дітьми”.
Олена Пчілка намагалася дати дітям не тільки знання, а й прищепити їм уміння серйозно ставитися до будь-якої, навіть найдрібнішої роботи. Сестра Лесі Українки Ольга згадує: “День Лесиних іменин. Мати подарувала Лесі альбом на вірші, коричневий, зі сріблястими візерунками і написом “Poesie… отсю книжечку призначаю для твоїх власних писань. Розглядайся навколо, де не будеш, і пиши, я певна, що тоді в сій книжці з’явиться не мало “рoesie”. Поезія є всюди, хоч не всякий її бачить…” Проте навряд чи можна вважати стосунки Лесі з матір’ю ідеальними. Вище згадана сестра Ольга пише, що часом Олена Пчілка завдавала доньці великих прикрощів, таких, що Леся “умлівала від болю”. А проте, чи й могло бути інакше в родині, де живуть аж дві одразу великі жінки? Може, тому Леся Українка більшу частину свого життя проводила якомога далі од матері, а спілкуватися з нею воліла листовно: “…напиши мені, мамочко моя, лагідніший лист…”, “…я тобі в кожному сливе листі завдаю яку прикрість, се правда, що я не вмію листів писать…”, – такі вибачливі інтонації превалюють у листуванні матері й доньки. Пізніше Леся Українка намагалася навіть захистити молодших братиків і сестричок від материного впливу – імперативного, системного і, що там уже казати, майже всуціль успішного…
Проте Олена Пчілка не тільки виховує дітей. З легкої руки Михайла Старицького, якого вважають її літературним батьком, вона робить упевнені кроки як письменниця. У нас сьогодні заведено згадувати її переважно як авторку низки дитячих віршів та оповідань, однак літературні обрії Олени Пчілки  набагато ширші. Її перекладацька робота не тільки відкривала широким колам українства віконце в європейську літературу, до того часу знану тільки з російськомовних джерел, а ще й слугувала вагомим підґрунтям для цілої плеяди перекладачів, які пішли стежкою, що її свого часу протоптали Михайло Старицький з Оленою Пчілкою. Їхній внесок у розвиток української мови – просто неоціненний. “Мрія, темрява, сутінь” – сьогодні ці слова звичні, важко уявити українську мову без них. Дякуймо за це Олені Пчілці й Михайлові Старицькому, бо то вони вирвали їх із небуття, принесли з народного мовлення – у літературу.
Попри байдужу погорду критиків, які чогось уперто не хочуть повернутися і роздивитися як належить, дитяча проза Олени Пчілки може багато чим похвалитися. Передовсім, амбівалентність – її твори з одного боку космополітичні, адже пропагують загальнолюдські цінності з претензією на універсальність, а з іншого – виразно національні, ба навіть етнографічні, адже містять величезну кількість питомо українських топосів: народні звичаї та обряди, страви тодішньої селянської кухні, дитячі забавки, устрій та чисельність родини тощо. Педагогічні ідеали у Пчілки домінують над ідеалами художніми. Письменниця не рветься творити шедеври мистецтва, іноді зневажає стилістику та лексику, часто – техніку віршування. Але щодо канонів духовних, то тут письменниця – уперта й навіть непримиренна. Її засади педагогіки неабияк підійдуть і для виховання теперішнього покоління: честь, почуття національності, ґрунтовна освіта, мислення без жодних забобонів – хіба не сучасні європейські стандарти? Критики-сучасники Олену Пчілку здебільшого лаяли – то за те, що вона послуговувалася словами, яких вони не знали, то за простувате народництво. Авторка обурювалася: “…що за свинство поробили бичиська! Попереміняли багато слів: замість крамничка – склепик, замість постереження – обсервації, замість довгообразий – протяглий…” Пізніше Олена Пчілка писала: “Не раз з’являлася в хвилину відчаю думка: чи не кинути українське письменство? Бог із ним! Але хвилина відчаю минала і знову оживала віра в справу української літератури, оживала незнищенна любов до неї”.
Устигає Олена Пчілка й займатися науковими пошуками. З самого малечку її цікавила українська вишивка – її багатство та розмаїття. Але просто любити – для науки замало. Природна спостережливість, уміння аналізувати, систематизувати й робити висновки вкупі з титанічною пошуковою роботою 1876 року вилилися в книжку “Український орнамент”. Тогочасні вчені, як українські, так і європейські, зійшлися на тому, що це насправді наукова, глибока й ґрунтовна праця. До слова, і для сьогоднішніх учених-етнографів книга Олени Пчілки досі слугує безцінним дороговказом у їхніх пошуках.
1905 року письменниця їде до Петербурга – клопотатися про те, аби була нарешті відмінена ганебна заборона українського друку. Учені російської академії наук зробили висновок, що українська мова – є. Після того, як заборону друкувати українською відмінили, перед Оленою Пчілкою відкрилися просто величезні можливості. Майже одразу ж вона долучилася до створення часопису “Рідний край”. Її громадсько-політична робота, розгорнута на сторінках цього та інших видань, спрямовувалася здебільшого на захист українських національних інтересів. До слова, цей захист не обмежувався газетами й журналами. Коли регіональні “Просвіти” збиралися святкувати ювілей Льва Толстого, Олена Пчілка запитала: “А чому ж не Шевченка?” А одного разу на шевченківському святі вчинила й зовсім уже зухвалу річ – обгорнула бюст Кобзаря жовто-блакитним стягом. Комісар Крамаренко, який був у залі, вискочив на сцену, зірвав прапора, кинув на підлогу й почав топтати ногами. Олена Пчілка не розгубилася – вихопила прапор у нього з-під ніг, підняла над собою й крикнула в залу: “Ганьба Крамаренкові!” За нею ці слова почав скандувати весь зал.
Певний час Олена Пчілка цікавилася діяльністю Центральної Ради, навіть намагалася вплинути на її ідеологію. Однак пізніше розчарувалася й характеризувала деяких міністрів із великою часткою іронії. Урешті-решт їй довелося опинитися зі своїми поглядами сам-на-сам. Найближчі кола вважали її вузькою націоналісткою – за непримиренність, за категоричність, за однозначність, за намагання позбутися “тої московської полуди”. Узагалі, якщо вже дотримуватись хронології, якщо сповідувати історичну правду, то саме Олена Пчілка раніше за Миколу Міхновського висунула ідею про те, що “справа незалежності українців – то справа тільки українців”.
Головний ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов уважав Олену Пчілку чи не єдиним винятком серед інтелігентів, чиї “скалічені душі, замотеличені дурманом чужої думки і чужої столиці, боялися виступити за рідну націю і культуру”. Критик Сергій Єфремов відгукувався про неї так: заслуга Олени Пчілки в тому, що вона категорично й рубом поставила питання, даючи на його відповідь не тільки теоретично, а й практично – своїми працями. “Лідер” неокласиків” Микола Зеров називав її однією з “найхарактерніших фігур українського життя, громадського й літературного, в довоєнну добу”. Дослідниця Оксана Забужко у своїй статті “Notre Dame d’Ukraine. Про Олену Пчілку” пише: “Олена Пчілка втілювала в собі той  маркантний для європейської  історії  XIX ст. тип   н а ц і є т в о р ц я, “ідеаліста як Бог приказав”, котрим так захоплювався був І. Франко в особі “Мойсея нового Ізраїлю” Теодора Герцля, – де їй не вдавалося скорити світ, вона завзято “творила собі новий” і порядкувала в ньому за власними правилами. У кожному разі, свою країну вона, що називається, здала нащадкам у цілком іншому вигляді, ніж прийняла…”, “ця невгамовна “єресіархиня”, де б не опинялася, відразу ж енергійно заходжувалась сама творити для себе і “трибуну”…” 
Звичайно, такої постаті більшовики просто не могли оминути своєю увагою – 1919 року Олена Пчілка була заарештована. На неї чекали допити в ЧК. Літературознавець Анатоль Костенко стверджує, що застав іще живим очевидця, який бачив, як літню вже письменницю прив’язали до чекістського коня і гнали курною дорогою…
У 1924 році їй ще встигли “вибити” персональну пенсію та звання члена-кореспондента Української Академії наук. Однак початок двадцятого століття став для неї періодом суцільних утрат – смерть чоловіка, сина Михайла, доньки Лесі. Не забарилися й хвороби.
Восени 1929 року до неї в двері загрюкали. Так приходили тільки вони – співробітники ГПУ, в час, коли Україною саме котилася страшна лавина репресій. Письменниця лежала в ліжку, на той час вона вже й не вставала. Зовні спокійна, тільки рум’янець ледь видавав хвилювання. Ті шукали чогось у кімнаті. Не знайшли…
“Адєвайтєсь, пайдьом с намі!”
“Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують”.
Ґебіст пішов дзвонити начальству:
“Старуха бальная і нє ходіт. Шта дєлать с арєстованнай?”
“…может аставаться…”
Померла Олена Пчілка в жовтні 1930 року. Настав час для біографії – досі толком не написаної, для критики, для загальних оцінок, для порівнянь, широких узагальнень, висновків, визначення місця в літературі й культурі. Як тут уникнути біографічного принципу? До якого вулика – літературного, наукового, педагогічного чи національного – принесла невтомна Олена Пчілка більше пилку? Адже ж головне – не це. Головне, що той пилок сприяв побудові міцних сот національного самовиховання і самопорятунку. З тих сот досі вилітають молоді бджоли.
Отже, Ольга Петрівна Косач була видатною жінкою, представницею інтелігентного роду Драгоманових, що, як мати і педагог, виховала класика української літератури Лесю Українку, а також, як збирач фольклору та етнограф, зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняної народознавчої науки. Наукові грані таланту Олени Пчілки досі нами не осмислені, її фольклорні записи та наукова спадщина ще чекають свого видавця.

10 атмосферних книг, які найкраще читати влітку

Вирушаєте у мандри і не знаєте, яку книжку обрати для читання у дорозі? Розриваєтеся між бажанням провести спекотний літній вечір з друзями і зануритися у читання захопливого роману? Шукаєте твір, який ідеально пасував би до морського узбережжя і вашого відпочинку?

 Є кілька чудових і безпрограшних варіантів, як поєднати найкращі літні локації і читання.

Книги – це справжнісінька дієва «зброя», диво, здатне кардинально змінити погляди людини.

 В Опішнянській бібліотеці Ви можете ознайомитися з  книгами, які змінюють життя на краще – 10 видань, що надихають, вчать думати інакше.

 

1. “Кульбабове вино” 

Рей Бредбері

 https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/2/2c/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE.jpg/250px-%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE.jpg


Цей роман відомого фантаста XX ст. вважають автобіографічним. Він складається з низки історій, що відбулися в маленькому містечку за три літніх місяці з братами, їх родичами, сусідами, друзями, знайомими.


2. “Фієста. І сонце сходить”

 Ернест Гемінґвей

 https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/b/bf/%D0%86_%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5_%D1%81%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C._%D0%9E%D0%B1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg


Роман заснований на реальних подіях, які відбувалися в житті автора. Він змальовує післявоєнне “втрачене покоління” 1920-х років – людей, які розчарувалися у світі і втратили сенс життя. Свою гіркоту й зневіру вони намагаються забути в алкоголі й безладних розвагах, шукають відради на вулицях нічного Парижа, на природі в Піренеях, на боях биків у Памплоні. Їм зостається лише святкувати, поки триває фієста, і щоразу сподіватися нового світанку.

 

3. “Тореадори з Васюківки”

 Всеволод Нестайко

 https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/8/8a/%D0%9E%D0%B1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B7_%D0%92%D0%B0%D1%81%D1%8E%D0%BA%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B8.jpeg


“…На другий день наша дружба з Явою була ще більше скріплена. Так би мовити, кров’ю. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з нашими батьками. І батьки наші зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять”.
Мабуть, “Тореадори з Васюківки” не читав хіба що лінивий. Адже, хоч це і дитячий роман, перечитувати його можна безкінечну кількість разів – і в 9, і в 19, і в 90 років! Неймовірні та веселі пригоди Яви та Павлуші точно подарують вам хороший настрій та зарядять позитивом на все літо.

4."Це Далі"

Кетрін Інґрем

 https://starylev.com.ua/files/books/this_is_dali_0.png 

«Усе відверто нормальне викликало у Далі лють». Ймовірно, якщо ти геній (для себе чи для світу), тобі дозволено все і навіть більше. Цей, м’яко кажучи, дивакуватий митець з підкрученими вусами відомий чи не кожному. Та що ми насправді про нього знаємо? Кетрін Інґрем відсилає нас до витоків, пропонує зазирнути глибше й дізнатися більше.
 Про що ця книжка? Про Короля-Дитя, незрозумілого, егоїстичного й ексцентричного генія-сюрреаліста, про Кадакес як магічне місце, що сформувало Далі, про шаленство як основний творчий метод, про найрізноманітніші впливи – від знайомства із «місцевою відьмою» Лідією Ноґерес, захоплення кінематографом до «Тлумачення сновидінь» Фройда, – і про його Королеву, дружину Ґалу, головну опору життя цього митця-вередуна. А ще це непогана нагода не лише розширити свої уявлення про сюрреалізм, який фактично став тотожний імені Сальвадора Далі (принаймні за його життя), але й дізнатися, наприклад, про те, що добре всім відомі льодяники «Чупа-Чупс» і досі продаються в обгортках із дизайном від Далі.

5."12 неймовірних жінок: про цінності, які творять людину"

 https://starylev.com.ua/files/books/12_women_0.png
У лютому 2016-го Мар’яна Савка у «Львівській копальні кави» провела публічне інтерв’ю з телеведучою Ольгою Герасим’юк. Ця розмова стала першою в серії публічних бесід «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину», що відбувалися щомісяця протягом 2016 – початку 2017 року. Мар’яна Савка називає жінок «рушійною силою суспільства», а тому запросила до відвертої розмови героїнь, чий досвід і моральні орієнтири можуть бути цікавими й іншим. Фокус кожної бесіди – одна з цінностей, що є визначальною для гості Мар’яни Савки: толерантність, рівність, милосердя, вдячність, любов…
 Ця дуже стильна, близька по духу до «theUKRAINIANS», книжка стала своєрідним переосмисленням усього проговореного. Тільки берешся за неї – як непомітно для себе вже перегортаєш останню сторінку. Ці розмови захочеться перечитувати знову і знову. Попри їхній особистісний характер, попри те, що в кожному інтерв’ю так багато самої героїні, її долі та її історій, вони зачіпають, змушують переживати і відчувати, а ще – змінюватися. Як будете читати «12 неймовірних жінок», обов’язково прихопіть нотатник або олівчик, бо повз деякі думки пройти ніяк не вийде: «[Вдячність] – це та сама любов, яка не дає твоєму серцю зачерствіти».

6."Ганнуся. У гості для лісовика"

 Володимира Рутківського

 https://starylev.com.ua/files/books/Gannusia_Lysovik_0.png
 неодмінно припадуть до смаку усім, хто полюбляє проводити літні канікули у селі в бабусі та дідуся або ж просто на природі. Тут юна героїня разом зі своїми друзями вчиться варити варення, знайомиться з лісовими мешканцями і навіть допомагає впіймати злочинця.

7."Місто»"

 Валер’ян Підмогильний

 https://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/misto-705595.400x500w.jpeg 
Головний герой твору Степан Радченко приїздить до Києва разом із друзями приїздить на навчання. Хлопець марить «завоюванням» столиці, як і інші юнаки та дівчата, котрі тисячами потягнулися з села до міста у 20-х роках минулого століття.
Гарячий роман для гарячого літа: ідеальний для читання на пляжі, у парку, в улюбленому ліжку.Це історія про місто, село та секс, про спокуси, можливості та пошуки себе.
Гарантоване нове знайомство з класичним текстом української літератури. Ілюстрації від Максима Павлюка та Лєри Схємки.


8."Моя бабуся просить їй вибачити"

 Фредрік Бакман

 https://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/Moiu-babusia_mockup.png

Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії.

Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні – сімдесят сім, і вона неймовірно шалена – якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий – і єдиний – друг. Щоночі Ельза ховається
від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не
мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах,
написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, – ось тоді й починається найбільша
Ельзина пригода… «Моя бабуся просить їй вибачити» – книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини – право бути інакшим.
 https://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2018/08/troje-u-chovni_1_1.jpg
Повість Джерома К. Джерома про трьох нерозлучних друзів, які подорожують човном по Темзі, смішить людей уже понад 200 років. Гарріс, Джей і Джордж вирішують відпочити від міської метушні, але, як незабаром з’ясовується, не все так просто. Будь-яка дрібниця – починаючи від зборів і закінчуючи спробою відкрити бляшанку з консервами, – може стати причиною кумедних пригод. А коли в човні, крім трьох завзятих джентльменів, присутній ще й вкрай енергійний фокстер’єр, веселощі гарантовано, особливо читачам.


10."Дівчина у потягу''


 https://bookclub.ua/images/db/goods/k/39309_59752_k.jpg

Рейчел щодня сідає на той самий потяг. Проїжджаючи повз затишні приміські будиночки, вона щодня бачить подружню пару, яка снідає на веранді. Рейчел подобається спостерігати за ними, адже їхнє життя видається їй більш радісним, ніж її власне. Але одного разу в цьому безтурботному раю, яким вона уявляє їхню оселю, жінку спіткає дещо приголомшливе. У поліції Рейчел не повірять…  

Де читати влітку: підіть у парк чи виїдьте на пікнік за місто; прихопіть із собою друзів, килимок, фрукти, сидр, твістер, фризбі, а ще книжку.

Експозицію живопису "З майстерні художника.Опішня.Літо" Галини Редчук оновлено

 Оновлена виставка представлена 20-ма роботами мисткині.  Загалом експозиція не потребує особливих коментарів.  Представлено різномані...