Крути:перші "кіборги"-відомі й невідомі сторінки

 На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів-українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

29 січня в Україні відзначають 105-ту річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

Тоді, 105 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.

Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.

Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид.

Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному.

До Дня пам'яті Героїв Крут Опішнянська бібліотека підготувала книжкову виставку "Крути:перші "кіборги"-відомі й невідомі сторінки",яка розповідає про героїчний подвиг київських студентів під Крутами.

Голокост-трагедія Всесвіту

 27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Людство, на хвилину зупинися.

У минуле спомин простели.

Над святою пам’яттю схилися

Тих, що безневинно полягли…

Понад 1,5 мільйони євреїв, загиблих від нацистської політики терору, були нашими співгромадянами.

У час німецької окупації в роки Другої світової війни територія України стала одним з осередків численних переслідувань за расовою, етнічною, національною приналежністю та масових страт єврейського населення. Так, за статистикою, серед 6 мільйонів загиблих євреїв від нацистської політики терору понад 1,5 мільйони були нашими співгромадянами.

В цей день вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту.

Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Це нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах.

Уперше в усьому світі Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначили у 2006 році. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів ухвалення документа ООН . Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.

Цій пам'ятній даті присвячена книжкова виставка "Голокост-трагедія Всесвіту",яка експонується в бібліотеці.

Матеріали, запропоновані на цій виставці, оповідають про криваві роки Другої світової війни, про смертний вирок, винесений єврейському народові, про людей усіх національностей, котрі стали жертвами фашизму тільки тому, що любили свій народ і боролися за його свободу.

«Там, де є українці, там є і Україна» – Сашко Лірник

 Сьогодні,24 січня, виповнюється 60 років Сашку Лірнику (Олександрові Власюку) — казкарю-лірнику, автору телевізійних програм та телеведучому, музиканту, у минулому учаснику українського dark ethno гурту "Вій", постійному учаснику етнофестивалів, волонтеру, сценаристу українських фентезійних фільмів та мультфільму "Моя країна — Україна".

Запрошуємо вас відвідати Опішнянську бібліотеку та поринути у світ химерних і страшних, епічних і жартівливих казок лірника Сашка,які поведуть вас аж за обрій. А там козаки відважні, дівчата шляхетні, чумаки, цигани, відьми з хвостиками і нечиста сила з ріжками. Та найвидатніше – його казки зміцнюють віру в наш уславлений український народ!

Сашко Лірник народився в Умані. Свою першу казку він придумав ще у дитячому садочку, потім, під час проживання у Мурманську, розповідав казки дітям, щоб пам'ятали рідну мову, там само створив український культурний осередок, а згодом повернувся в Україну.

У 1999 році вийшла його перша телепередача "Казки Лірника Сашка". Відтоді, періодично змінювався канал мовлення, а казки Сашка Лірника залишались. З 2017 року чарівні казки можна почути на радіо «Країна ФМ» у програмі "Дрімайко".

Яскравий талант Лірника як сценариста втілився у постановці вертепів на українських етнічних фестивалях упродовж 2008-2018 років. Також Сашка Лірника цілком можна назвати людиною-оркестром, бо він володіє багатьма етнічними інструментами та мав нагоду співпрацювати з такими музичними гуртами як "Кому вниз", "Чур", "Рутенія", знімався у кліпі гурту "Тінь Сонця" та багаторазово виступав у зоні бойових дій, підіймаючи дух українських вояків.

Вперше творчість казкаря набрала друкованого вигляду у 2011 році. "Казки Лірника Сашка" були видані Олегом Петренко-Заневським.

Соборність Духу,Розуму і Серця

 Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності.

Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.

Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.

105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.

22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежність власної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991-го відбулося її відновлення.

Проголошення соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій. На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі.

Перше офіційне святкування Дня Соборності відбулося 22 січня 1939 року у Хусті, що на Закарпатті. Тоді це місто було столицею Карпатської України, яка вважалася автономною одиницею у складі Чехословаччини. На центральній площі із синьо-жовтими прапорами зібралося близько 30 000 людей, щоб вшанувати 20-річчя об’єднання українських земель.

У 1990 році на честь Акту Злуки члени Народного руху України організували живий ланцюг між Львовом, Івано-Франківськом та Києвом як символ духовної єдності. Він вважається одним із найбільших у світовій історії: мільйони українців взялися за руки й розтягнулися аж на понад 700 кілометрів. Ця акція стала масштабним поштовхом до розвалу СРСР та відновленням української державності.

Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить свою соборність.

З нагоди відзначення Дня Соборності України в Опішнянській бібліотеці розгорнута книжкова експрес-виставка під назвою "Соборність Духу,Розуму і Серця".До уваги користувачів представлена добірка різноманітної літератури, яка стосується даної тематики, виставка пропонує замислитись над історією нашої країни, сьогоденням та майбутнім українського народу.

Також для учнів-користувачів бібліотеки було проведено пізнавально-розвідувальну мандрівку "Наша Соборна Україна",під час якої діти ознайомилися зі сторінками історії становлення Соборності України та дізналися що символізують державні та народні символи України,про те,яким є адміністративно -територіальний устрій сучасної України,географічне положення нашої держави.Маленькі дослідники виконали завдання з пошуку державних та народних символів в експозиції бібліотеки,а,також.назвали та знайшли на мапі України обласні центри.

Заходи,присвячені святкуванню Дня Соборності України пройшли під гаслом "Україна соборна.Разом до перемоги!"

У мене Україна одна

 

8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці народився майбутній поет Василь Симоненко.

Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. Симоненко ріс без батька, той зник невдовзі після народження сина.

Дитячі роки хлопчика були непростими, він бачив сльози матері, яка залишилась одна з дитиною в роки Другої світової війни, голод та людські страждання.

До школи малому приходилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю.

Він був обдарованою дитиною, любив читати, мав гарну пам’ять та гострий розум.

У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема.

Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.

Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.

Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.

Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1952 році його жорстоко побили міліціонери. З чого часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок. Згорів за кілька місяців, наче свічка. Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи з боку радянської влади.

За день до смерті він написав заповіт до спілки письменників України, прохаючи подбати про його родину та матір.

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Письменник прожив лише 28 років.

Я знаю силу слова

 Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Сьогодні,6 січня, виповняється 125 років від дня народження видатного українського письменника Володимира Сосюри. Він прославився неймовірним письменницьким хистом, а його поетичний талант не залишив байдужим жодного читача.

Володимир Сосюра брав участь в Українській революції в Армії УНР, входив до складу особистої варти Петлюри.

Перший вірш (російською мовою) надрукував у 1917 році. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-х років неможливість поєднати більшовизм з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу після виходу заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).На початку 1930-х років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920 року. На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-х роках Сосюра майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. У 1941 році евакуйований до міста Уфа, працював у редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». З повоєнних збірокі: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960).

Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця» (1924), віршований роман «Тарас Трясило» (1926). Він - автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до низки літературних організацій - «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

Його життєвий шлях важко назвати легким, проте, все буття поета було наповнене щирою любов’ю до рідної землі.

Загублена доля молодого таланту

 “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”

6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Стуса(1938-1985) – українського поета, перекладача, дисидента.

Життя і творчість Василя Стуса — це велика Любов до України, до українського народу та абсолютна відданість боротьбі за найвищі ідеали людства.

В Опішнянській бібліотеці розгорнута виставка-досьє "Загублена доля молодого таланту",присвячена життю та творчості Василя Стуса.

Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його вірш – суперечка з неправдой.

Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Василь Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно русифікувати Україну, знищити національну культуру, українську мову. Він відстоював самобутність нашої нації, був проти закриття українських шкіл

Бунтарство В. Стуса змусило його ховатися: роботи не було, припинили друкувати. Але поет сам вибрав собі цей тернистий шлях. Незважаючи на переслідування, він продовжував боротися з беззаконням, що панувало в суспільстві.

Незабаром він був арештований і обвинувачений у виготовленні, зберіганні й поширенні наклепницьких документів, які “ганьбили радянський державний порядок”. Але навіть у таборах Гулагу Василь Стус продовжує творити, міркує над минулим, сьогоденням і майбутнім України.

У щоденнику Стуса є запис: “Як може розвиватися національне дерево,коли його рубають під Корінь? Що таке українська Історія – без істориків, коли немає ні козацьких літописів, ні історії Русі?..”

Художник загинув у таборі для політв’язнів, але дух його залишився незламним, а вірність рідній Україні – непохитної. Сьогодні Василь Стус і його творчість повернуті народу, а його пророчі слова збулися:

Народ мій

До тебе я ще верну,

І в смерті обернуся до життя

Своїм стражданням і незлою особою

Сьогодні ми живемо у незалежній державі,яка веде боротьбу проти російської навали. Шлях до нашої волі В. Стус уторовував своїм подвижничеським життям. І вірші, і життєвий подвиг піднімають наш дух, будять совість. Стус серед нас. Він – наша совість.