Жити за законами держави

 28 червня цього року Україна відзначатиме 25-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

У 1996 році Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення та на світовий досвід, прийняла Основний Закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.

День прийняття Основного Закону є державним святом - Днем Конституції України.

Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.

З нагоди відзначення 25-ої річниці Конституції України в Опішнянській бібліотеці розгорнута виставка-перегляд "Жити за законами держави".На виставці представлено видання Основного Закону України – Конституції, а саме: Конституція України (Київ, 2006); Конституція України (Київ, 2012); Конституція України (Харків, 2007); Конституція України (Київ, 2015);  Конституція України (Київ, 2017) та ін.Також  експонуються видання, присвячені дослідженню історії української Конституції.

Молодші наші читачі мають змогу помандрувати океаном прав у розділі виставки,яка має назву "Знай свої права,дитино!"Адже право людини починається з прав дитини.

                Серед основних прав дітей:

• право на життя і здоровий розвиток
• на сім’ю і турботу
• на освіту
• дозвілля
• свободу думки

Сподіваємося, що запропонована нами підбірка книг допоможе усім бажаючим послідовно розглянути основні етапи становлення та розвитку української конституційної ідеї.

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

 Відзначається щорічно 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця.

День пам’яті засновано указом Президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року. Також Верховна рада запровадила всеукраїнську хвилину мовчання у цей день.

З нагоди відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні в бібліотеці діє виставка документальних матеріалів «ВІЙНА...страшніше слова і немає».
Безсмертному подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, відомих воєначальників, учасників Руху Опору за межами Батьківщини, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на священний бій з нацистами, а також тим, хто кував перемогу в тилу, працюючи на заводах і фабриках, на ланах і фермах, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах присвячена виставка-пам'ять .
На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів.

10 атмосферних книг, які найкраще читати влітку

Вирушаєте у мандри і не знаєте, яку книжку обрати для читання у дорозі? Розриваєтеся між бажанням провести спекотний літній вечір з друзями і зануритися у читання захопливого роману? Шукаєте твір, який ідеально пасував би до морського узбережжя і вашого відпочинку?

 Є кілька чудових і безпрограшних варіантів, як поєднати найкращі літні локації і читання.

Книги – це справжнісінька дієва «зброя», диво, здатне кардинально змінити погляди людини.

 В Опішнянській бібліотеці Ви можете ознайомитися з  книгами, які змінюють життя на краще – 10 видань, що надихають, вчать думати інакше.

 

1. “Кульбабове вино” 

Рей Бредбері

 

Цей роман відомого фантаста XX ст. вважають автобіографічним. Він складається з низки історій, що відбулися в маленькому містечку за три літніх місяці з братами, їх родичами, сусідами, друзями, знайомими.

2. “Фієста. І сонце сходить”

 Ернест Гемінґвей

 

Роман заснований на реальних подіях, які відбувалися в житті автора. Він змальовує післявоєнне “втрачене покоління” 1920-х років – людей, які розчарувалися у світі і втратили сенс життя. Свою гіркоту й зневіру вони намагаються забути в алкоголі й безладних розвагах, шукають відради на вулицях нічного Парижа, на природі в Піренеях, на боях биків у Памплоні. Їм зостається лише святкувати, поки триває фієста, і щоразу сподіватися нового світанку.

 

3. “Тореадори з Васюківки”

 Всеволод Нестайко

 

“…На другий день наша дружба з Явою була ще більше скріплена. Так би мовити, кров’ю. Бо дід Салимон поділився своїми враженнями про фараонську піраміду з нашими батьками. І батьки наші зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять”.
Мабуть, “Тореадори з Васюківки” не читав хіба що лінивий. Адже, хоч це і дитячий роман, перечитувати його можна безкінечну кількість разів – і в 9, і в 19, і в 90 років! Неймовірні та веселі пригоди Яви та Павлуші точно подарують вам хороший настрій та зарядять позитивом на все літо.

4."Це Далі"

    Кетрін Інґрем

  

«Усе відверто нормальне викликало у Далі лють». Ймовірно, якщо ти геній (для себе чи для світу), тобі дозволено все і навіть більше. Цей, м’яко кажучи, дивакуватий митець з підкрученими вусами відомий чи не кожному. Та що ми насправді про нього знаємо? Кетрін Інґрем відсилає нас до витоків, пропонує зазирнути глибше й дізнатися більше.

 Про що ця книжка? Про Короля-Дитя, незрозумілого, егоїстичного й ексцентричного генія-сюрреаліста, про Кадакес як магічне місце, що сформувало Далі, про шаленство як основний творчий метод, про найрізноманітніші впливи – від знайомства із «місцевою відьмою» Лідією Ноґерес, захоплення кінематографом до «Тлумачення сновидінь» Фройда, – і про його Королеву, дружину Ґалу, головну опору життя цього митця-вередуна. А ще це непогана нагода не лише розширити свої уявлення про сюрреалізм, який фактично став тотожний імені Сальвадора Далі (принаймні за його життя), але й дізнатися, наприклад, про те, що добре всім відомі льодяники «Чупа-Чупс» і досі продаються в обгортках із дизайном від Далі.

5."12 неймовірних жінок: про цінності, які творять людину"

 

У лютому 2016-го Мар’яна Савка у «Львівській копальні кави» провела публічне інтерв’ю з телеведучою Ольгою Герасим’юк. Ця розмова стала першою в серії публічних бесід «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину», що відбувалися щомісяця протягом 2016 – початку 2017 року. Мар’яна Савка називає жінок «рушійною силою суспільства», а тому запросила до відвертої розмови героїнь, чий досвід і моральні орієнтири можуть бути цікавими й іншим. Фокус кожної бесіди – одна з цінностей, що є визначальною для гості Мар’яни Савки: толерантність, рівність, милосердя, вдячність, любов…

 Ця дуже стильна, близька по духу до «theUKRAINIANS», книжка стала своєрідним переосмисленням усього проговореного. Тільки берешся за неї – як непомітно для себе вже перегортаєш останню сторінку. Ці розмови захочеться перечитувати знову і знову. Попри їхній особистісний характер, попри те, що в кожному інтерв’ю так багато самої героїні, її долі та її історій, вони зачіпають, змушують переживати і відчувати, а ще – змінюватися. Як будете читати «12 неймовірних жінок», обов’язково прихопіть нотатник або олівчик, бо повз деякі думки пройти ніяк не вийде: «[Вдячність] – це та сама любов, яка не дає твоєму серцю зачерствіти».

6."Ганнуся. У гості до лісовика"

    Володимира Рутківського

 

 неодмінно припадуть до смаку усім, хто полюбляє проводити літні канікули у селі в бабусі та дідуся або ж просто на природі. Тут юна героїня разом зі своїми друзями вчиться варити варення, знайомиться з лісовими мешканцями і навіть допомагає впіймати злочинця.

7."Місто"

     Валер’ян Підмогильний

  

Головний герой твору Степан Радченко приїздить до Києва разом із друзями приїздить на навчання. Хлопець марить «завоюванням» столиці, як і інші юнаки та дівчата, котрі тисячами потягнулися з села до міста у 20-х роках минулого століття.
Гарячий роман для гарячого літа: ідеальний для читання на пляжі, у парку, в улюбленому ліжку.Це історія про місто, село та секс, про спокуси, можливості та пошуки себе.
Гарантоване нове знайомство з класичним текстом української літератури. Ілюстрації від Максима Павлюка та Лєри Схємки.

8."Моя бабуся просить їй вибачити"

    Фредрік Бакман

 

Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії.

Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні – сімдесят сім, і вона неймовірно шалена – якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий – і єдиний – друг. Щоночі Ельза ховається
від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не
мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах,
написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, – ось тоді й починається найбільша
Ельзина пригода… «Моя бабуся просить їй вибачити» – книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини – право бути інакшим.

9."Троє у човні,якщо не рахувати собаки"

    Джером К. Джером

 

Повість Джерома К. Джерома про трьох нерозлучних друзів, які подорожують човном по Темзі, смішить людей уже понад 200 років. Гарріс, Джей і Джордж вирішують відпочити від міської метушні, але, як незабаром з’ясовується, не все так просто. Будь-яка дрібниця – починаючи від зборів і закінчуючи спробою відкрити бляшанку з консервами, – може стати причиною кумедних пригод. А коли в човні, крім трьох завзятих джентльменів, присутній ще й вкрай енергійний фокстер’єр, веселощі гарантовано, особливо читачам.

10."Дівчина у потягу''

    Пола Гоукінз

 

Рейчел щодня сідає на той самий потяг. Проїжджаючи повз затишні приміські будиночки, вона щодня бачить подружню пару, яка снідає на веранді. Рейчел подобається спостерігати за ними, адже їхнє життя видається їй більш радісним, ніж її власне. Але одного разу в цьому безтурботному раю, яким вона уявляє їхню оселю, жінку спіткає дещо приголомшливе. У поліції Рейчел не повірять…  

Де читати влітку: підіть у парк чи виїдьте на пікнік за місто; прихопіть із собою друзів, килимок, фрукти, сидр, твістер, фризбі, а ще книжку.

---

День захисту людей похилого віку

 

Сьогодні, 15-го червня, рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 19-го грудня 2011-го року (резолюція №66/127), відзначається Всесвітній день розповсюдження інформації про зловживання відносно літніх людей, або ще цю подію називають – Днем захисту літніх людей.

Згідно з міжнародною класифікацією, людиною похилого віку вважається особа, яка досягла 65 років. Таких людей в усьому світі близько 700 мільйонів, а це майже кожна десята людина на Землі. В Україні, як і в багатьох країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. На думку експертів, зростання числа літніх людей у світі свідчить про поліпшення якості життя в цілому, що саме по собі є значущим досягненням. Попри це, у багатьох країнах, що розвиваються, старіння, як і раніше, пов’язане зі слабкою соціальною захищеністю і падінням рівня доходів.

 У світових рейтингах за рівнем життя літніх людей Україна традиційно посідає одне з останніх місць і щороку ці показники все нижчі. 

За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку.

 ( світлини минулих років)

 Письменник В.В.Вересаєв, у юності дуже боявся постаріти, на схилі років писав, що страх цей був даремний, а природна мудрість компенсувала неминучі втрати. З віком з'являється думка про підвищення цінності життя.

Літні люди потребують особливої уваги і піклування. Упереджене ставлення до літніх людей – соціальне явище. В тій чи іншій формі воно існує в усіх країнах світу, що знаходить вираження в громадській думці, на державному рівні, а також у засобах масової інформації. Це призводить до знецінювання ролі людей похилого віку і виключення їх з громадського життя. Люди похилого віку зіштовхуються з дискримінацією в суспільстві, на роботі, в транспорті, медичних закладах. Це певною мірою перешкоджає реалізації їхнього потенціалу і негативно впливає на здоров’я, самопочуття і добробут. Унаслідок цього вони не можуть реалізувати свої права повною мірою і внести посильний внесок в культурне, соціально-економічне і політичне життя суспільства.

Те, як суспільство ставиться до своїх людей похилого віку, безпосередньо впливає на стабільність і процвітання всього соціуму. Шанобливе і соціально відповідальне ставлення до стареньких – запорука і гарантія благополуччя для тих, хто так чи інакше стане на їх місце в наступних роках.

 

 Літні люди потребують нашої особливої уваги і піклування.

 Важливо  давати цим людям  відчуття доброї перспективи, оптимістичну і реалізовану надію на те, що й у нових обставинах вони залишаються потрібними та захищеними.

Батько українського бестселера

 

    10 червня – 70 років від дня народження 

            Василя Миколайовича Шкляра

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.

Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Також свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». А у 2000-2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».

Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Він також є автором книг: «Перший сніг», «Живиця», «Праліс», «Ностальгія», «Тень совы», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Декамерон», «Репетиція сатани», «Черешні в житі».

Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема, «Золоте перо», «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман, «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику».

Найбільшу популярність письменникові з Черкащини приніс роман на тему історії рідного краю – це був «Залишенець» або ж «Чорний Ворон» – під цими назвами роман про боротьбу повстанців Холодного Яру проти більшовиків вийшов практично одночасно у двох різних виданнях у 2009 році.

Саме життя Василя Шкляра теж могло б стати сюжетом книги. Чого варта тільки історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу «Чорний Ворон». Письменник відмовився отримувати премію, поки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані зібрані по всій Україні патріотами були фактично рівними тими, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною «народною» Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили під час багатотисячних вшанувань пам’яті отамана Василя Чучупаки у Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча у колекції відзнак письменника.

За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Василь Шкляр – гордість нашої сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх часів.

Опішнянська бібліотека пропонує ознайомитися з літературою на дану тематику:

• Шкляр, В. Тінь сови [Текст] : роман / В. Шкляр; передм. А. Куркова.– 2-ге вид. – Харків : Книж. клуб „Клуб сім. дозвілля”, 2015. – 304 с.
• Шкляр,В. Чорне сонце [Текст] : збірка / В. Шкляр. – Харків : Книж. Клуб „Клуб Сім. Дозвілля”, 2016. – 297 с.
• Шкляр, В. Ностальгія [Текст] : роман / В. Шкляр; авт. передм. М. Слабошпицький. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – 256 с.
• Шкляр, В. Ключ [Текст] : роман / В. Шкляр. - 3-тє вид., стереотип. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. - 254 с.
• Шкляр, В. Залишенець. Чорний ворон [Текст] : іст. роман / В. Шкляр. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2011. – 383 с.

Літо-літечко!

 

Ура! Канікули!

Йде самий чудовий час для всіх школярів – літні канікули! Пора веселощів і нових відкриттів, веселий і чарівний час. Недарма їх чекають цілий рік. Поїздки в табір, спільний відпочинок з батьками, відпочинок в селі у бабусі з дідусем і просто насолода вільним часом, відсутністю уроків і домашніх завдань.

А сьогодні найменші читайлики завітали до Опішнянської бібліотеки.

Ігри,розваги,конкурси,читання цікавих книг та журналів.Було весело та гамірно.Діти з захопленням приймали участь в іграх,вікторинах,конкурсах, всі були відмічені призами та всі без винятку отримали солодощі та повітряні кульки.На згадку діти залишили відтиски своїх долоньок з власними іменами на Дереві добра.