В моєму серці Україна

 В історії становлення незалежності і соборності України особливе місце займає день 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Саме цей день з′єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою прийнято відзначати як свято – День соборності України.

Для учнів 7Б класу Опішнянського ліцею Опішнянської селищної ради в бібліотеці провели гру-вікторину «В моєму серці Україна». Бібліотекар ознайомила школярів з історію виникнення свята – Дня Соборності України, історичними фактами про Україну. Діти пригадали видатних українців, дізналися про всеукраїнську акцію «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом, яка відбулася 20 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Також учасники заходу переглянули відеоролики «День Соборності».

Діти активно та жваво взяли участь в конкурсах:"Народ скаже.як зав'яже","Повідомлення","У світі цікавого".

Сьогоднішня гра – це інтелектуальне змагання для тих, хто насамперед любить Україну, відчуває себе українцем і хоче перевірити й поповнити свої знання про її історію, географію, народні звичаї, традиції та культуру.

Я маю право!

                                 10 грудня у світі відзначають

                    Міжнародний день прав людини.

Офіційно свято було проголошено у 1950 році з ініціативи ООН. Дату визначили на честь ухвалення у Парижі 1958 року Загальної декларації прав людини.

У Декларації заявлено, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їхніх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їхніх країн.

Декларація не носить обов’язкового характеру. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини. Тож багато країн включили основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції. Її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів з прав людини, укладених з 1948 року. Угодами з прав людини, укладеними під егідою ООН, є Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, підписані 16 грудня 1966 року.

Україна, будучи державою-членом Ради Європи, 17 липня 1997 року ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Згідно преамбули Конвенції вона має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання прав людини, проголошених Генеральною Асамблеєю ООН у Загальній декларації прав людини.

За дотриманням прийнятих пактів, конвенцій і договорів з прав людини спостерігає Верховний Комісаріат ООН з прав людини. Верховний комісар відряджає своїх посланців в різні країни світу для складання звітів про дотримання прав людини на місцях. Якщо права не дотримуються, то в справу вступають трибунали.

Героїв стежина – від батька до сина

 Збройні сили України –

Слава, гордість, міць країни!
Захищають мир, свободу
Служать рідному народу!

        Шановні військовослужбовці, воїни, ветерани війни і Збройних Сил!

 
6 Грудня — це свято пам’яті тисяч відважних воїнів, які віддали свої життя за незалежність, волю, суверенність та неподільність нашої держави. Ніколи не забути нам героїчних подвигів наших прадідів в ім’я України, їх щирої любові до рідної землі та безмежної відданості своїй Батьківщині.
   Проте День Збройних Сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих, завдяки незламному духу яких наша країна досі лишається суверенною незалежною державою.
   Звертаємось до солдатів і офіцерів, які щодня щиро, вірою і правдою служать Українському народові. Сьогодні Ваше свято, бо українське військо сильне Вами. Тож прийміть щирі вітання з Днем Збройних Сил України!
   Козацької мужності, дідівської гідності, батьківської мудрості, незламної сили волі та віри у власні сили. Нехай оптимізм, спокій та гарний настрій завжди крокують поряд. Мирного неба, благополуччя та процвітання нашій державі.
Збройні Сили України

Збройні Сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

                                                                   

                                    Історія Збройних Сил України

Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності та пізнішого розпаду Радянського Союзу, Україна як незалежна держава успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українських теренах військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств – Міністерства оборони України.

З 24 серпня 1991 р. під юрисдикцію України перейшли: 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9293 танки і 11346 бойових машин), бригада спецназу, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, три повітряні армії (близько 1100 бойових літаків) і окрема армія ППО. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали 176 міжконтинентальних балістичних ракет, а також близько 2600 одиниць тактичної ядерної зброї. На час проголошення Україною незалежності чисельність військ в Україні нараховувала близько 700 тисяч чол.

Уряд України приступив до створення Збройних сил. Характерними ознаками того періоду були одночасне формування правової основи діяльності Збройних сил, реорганізація їх структур, створення відповідних систем управління, забезпечення та інших елементів, необхідних для їх функціонування. Крім того, становлення Збройних сил України супроводжувалося значним скороченням військових структур, чисельності особового складу, кількості озброєнь та військової техніки.

В основу процесу створення власного війська були закладені політичні рішення керівництва України стосовно без’ядерного і позаблокового статусу держави. При цьому враховувалися також обмеження, пов’язані з ратифікацією Договору “Про звичайні збройні сили в Європі” та виконанням Ташкентської Угоди 1992 року, якою встановлювалися не тільки максимальні рівні озброєння для кожної держави колишнього СРСР, а й для так званого “флангового району”. В Україні до нього входили Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та Автономна Республіка Крим.

У стислі терміни Верховною Радою України був прийнятий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: Концепція оборони і будівництва Збройних сил України, постанова “Про Раду оборони України”, Закон України «Про оборону України», Закон України «Про Збройні Сили України», Воєнна доктрина України тощо.

На ті ж роки припадає й реалізація ядерного роззброєння України. Воно є однією із найбільш значних історичних подій кінця ХХ-го сторіччя. Вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю. На 1 червня 1996 року на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

Так були закладені основи національного війська незалежної держави: за короткий термін були створені Міністерство оборони, Генеральний штаб, види Збройних сил, системи управління, підготовки і всебічного забезпечення військ (сил) тощо.

Гарбузові забави або Велесова ніч

 

Із 31 жовтня на 1 листопада нині святкують Хелловін– іноземне свято. Відомо також, що деякі люди досить негативно ставляться до цього свята.

 Але слід нагадати, що в нашій культурі був аналог цього свята і відмічали його українці з 31 жовтня на 1 листопада. Називалося воно – "Велесова ніч". Існувало це свято ще з дохристиянських часів і варто зауважити, що на цьому святі не було вирізаних черепів, привидів та павутини, на відміну від Хелловіну .

Головним персонажем свята був Велес — язичницький бог мистецтва, достатку, а також покровитель усього живого. За значимістю серед давніх слов’ян він знаходився на одному рівні з Перуном.

У Велесову ніч, за повір’ями, максимально зближуються між собою два світи — живих та померлих.

Вночі в цей час на вулицю виставлялася тарілка з частуванням для душ померлих. На підвіконня ставилася свічка, вона вказувала (як маяк) шлях душам, які готові прийти до нащадків і допомогти. Під час Велесової ночі “гостей” також треба запросити, промовивши: “наші предки, ходіть до нас, це для вас частування”.

На вівтар свята клалися яблука, кабачки, осінні квіти, гарбузи .

  Мабуть, як без мандаринів  Грузію, так і Україну не можна уявити без гарбузів. Гарбуз можна сміливо назвати одним із головних атрибутів осені. Різний за формою, кольором, смаком та запахом, гарбуз може бути окрасою  або головною стравою на будь-якому столі. Гарбуз - це джерело вітамінів, мінералів і мікроелементів, корисних нашому організму. Він же - головний герой містичного свята , яке так стрімко увірвалося в цьому столітті у наше життя.

До Опішнянської бібліотеки на літературно-розважальні "Гарбузові забави" завітали вихованці гуртків Опішнянського будинку дитячої та юнацької творчості.

Ми підготували не тільки яскраву фото-зону, а й безліч цікавих ігор,розваг та конкурсів.

Розважалися,веселилися, трішки бешкетували, дарували один одному посмішки та дружні обійми.

А імпровізована сценка "Сватання нареченої"подарувала нам та нашим відвідувачам безліч яскравих, незабутніх, позитивних, неймовірних вражень!

Отож, на сьогоднішній день український гарбуз залишається трендовим!

Україна в полум’ї війни

 28 жовтня вся країна відзначає День визволення України від німецько-фашистських загарбників. 

77 років минуло з часу визволення України від німецько-фашистських загарбників. Ця дата залишиться найсвітлішим спомином у серці кожного громадянина України. Адже саме Україна зазнала найбільших жертв і руйнувань у страхітливій Другій світовій війні.

  В рамках відзначення 77-ої річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників в Опішнянській бібліотеці представлена історико-патріотична викладка літератури "Україна в полум’ї війни".

Представлена на ній література розповідає про воєнні дії на території України  в кінці жовтня 1944 року та інформацію про людські і матеріальні втрати, які понесла Україна під час Другої світової війни.

Минають десятиліття, народжуються і виростають нові покоління, все менше залишається тих, хто пам’ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду. Але в пам’яті народній не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі.

Рідна земле моя-ти козацькою славою щедра!

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, працівниками  бібліотеки представлена  книжкова виставка «Рідна земле моя-ти козацькою славою щедра», присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.





Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.
  Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України.   На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.
         Бажаючих ознайомитися з виставкою запрошуємо до бібліотеки! 
Також сьогодні учні 4 класу Опішнянського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів прийнялу участь в літературно-розважальній грі-квесті "Пропала булава",присвяченій Дню українського козацтва та Дню захисника та захисниць України.Два курені "Козаки" та "Україна" вели пошуки козацької булави.На їхньому шляху було безліч перешкод,але вони все здолали.Справжні козаки та козачки-розумні,сильні,хитрі та спритні.

Сподіваємося,що козачата весело та пізнавально провели час.

В ті вересневі переможні дні

 

19 вересня 78-а річниця визволення Опішні від німецько-фашистських загарбників.

Полтавщина 78 років тому - протягом усього 1943 року - була однією із найгарячіших точок не лише за масштабами гарячих боїв на території колишнього СРСР, а на театрах бойових дій всієї Другої Світової війни.

Опішня перебувала в німецькій окупації з 6 жовтня 1941 року по 19 вересня 1943 року,

ставши з  1 вересня 1942 року адміністративним центром Опішнянського гебіту.

На другий день після окупації приміщення середньої школи було перетворено на тюрму з камерами смертників у підвалі. Деякі промислові підприємства селища продовжували працювати. В умовах німецької окупації створювалися або відновлювалися художні майстерні, зокрема, гончарна артіль.

За допомогу військам Червоної Армії у переправі через Ворсклу комендант Опішні вчинив розправу над жителями села Яблучне — після катувань 5 квітня 1943 року було розстріляно 24 особи. У сутичці з ворогами в Глинському загинув секретар Опішнянського райкому партії М. Ю. Куликов.

Німці стратили в Опішні й в районі понад 200 чоловік, вивезли до Німеччини на примусові роботи понад 2600 людей. Відступаючи, знищили близько 500 будинків, МТС, 4 школи, лікарню, клуб, церкву.

Звільняли селище гвардійці 8-ї повітряно-десантної дивізії та 5-ї повітряно-десантної Червонознаменної ордена Суворова Звенигородської дивізії. У боях за визволення селища полягло 18 радянських воїнів. Серед них — гвардійські капітани Васільєв А. С., Демиденко М. Г., Чернявський Д. А. та інші. 

Героїзм, відвага та жертовність були нормою для мільйонів людей.

 За роки Другої світової війни більше 11,5 тисяч радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу.

 Серед них були і наші земляки.

Рева Василь Лаврентійович 

Рева Василь Лаврентійович народився у 1919 році в с. Попівка Зіньківського району в сім'ї селянина. Закінчив сім класів Опішнянської середньої школи, а потім Писаревщинский зооветеринарний технікум. Працював зоотехніком у Лохвицькому районі. У 1939 році був призваний до армії. В період Великої Вітчизняної війни воював на Західному, Центральному, 2-м і 3-м Українських фронтах. Був двічі поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських окупантів, командиру танка 1-го танкового батальйону третьої Чаплинської Червонопрапорної танкової бригади молодшому лейтенанту В. Л. Реві присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.

Після закінчення війни танкіст повернувся до мирної праці. Багато років В. Л. Рева працював в Буринському районі Сумської області: інструктором райкому партії, заступником голови колгоспу, старшим економістом планового відділу виконкому Буринського райради. Після виходу на пенсію в 1978 році переїхав до Сум. Активно брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді. 

19 лютого 1983 році В. Л. Рева помер. Похований у Сумах. 

Рокитянський Олексій Онисимович 

Рокитянський Олексій Онисимович народився у 1922 році в с. Попівка Зіньківського району в селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню - в с. Опішне. Трудову діяльність розпочав у колгоспі. У серпні 1941 року покликаний в армію. Закінчив артилерійське училище. Брав участь у боях з гітлерівськими загарбниками на Західному і 3-му Білоруському фронтах. Був поранений.

За зразкове виконання завдань командування, мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських загарбників, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 командиру вогневого взводу 2-го гвардійського Червонопрапорного винищувального протитанкового артилерійського полку гвардії лейтенанту О. О. Рокитянському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Відважний артилерист нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни I ступеня, чотирма орденами Червоної Зірки, медалями.

 Після війни О. О. Рокитянський продовжував служити в Радянській Армії. У 1960 році звільнився в запас. Працював спочатку на заводі, а потім в науково-дослідному інституті в місті Мінську. Був персональним пенсіонером союзного значення. 

Помер О.О.Рокитянський 4 серпня 1998 року.Похований у .Мінську.

 

Романченко Іван Юхимович 

Романченко Іван Юхимович народився у 1923 році в с. Карабазівка Зіньківського району в сім'ї селянина-бідняка. У 1939 році закінчив дев'ять класів Опішнянської середньої школи, в травні 1941 року переїхав в Магнітогорськ. Працював слюсарем у будівельному управлінні. У липні 1943 року пішов добровольцем в Радянську Армію. Воював на 1-му Українському фронті у складі 63-ї гвардійської танкової бригади Челябінського 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу.

За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Одера, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 командиру гармати 1-го танкового батальйону 63-й Гвардійський Челябінської Червонопрапорної танкової бригади 10-го гвардійського Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу гвардії старшому сержанту І. Ю. Романченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Кавалер Золотої Зірки штурмував Берлін, визволяв Прагу.

Після війни Іван Юхимович повернувся на Полтавщину. Проживав у Полтаві. Працював диспетчером на одному з заводів. 

Помер І.Ю.Романченко 3 липня 1988 року.Похований в Полтаві. 

 

З нагоди відзначення 78-ої річниці визволення с.Опішні від нацистських загарбників в Опішнянській бібліотеці діє виставка-пам'ять документальних матеріалів «В ті вересневі переможні дні».

На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів.

Ми завжди будемо пам’ятати подвиги наших дідів і прадідів .