Подвиг, біль, пам’ять

Сьогоді ми вшановуємо пам'ять загиблого в Афганістані  воїна-інтернаціоналіста ,односельчанина Олександра Губаря,

2 липня йому виповнилося б 58 років.
Красивим,чесним,працьовитим і молодим був і залишається навічно він у нашій пам'яті.А як хотів він жити,як любив свою Батьківщину.

 

При проведенні бойової операції в провінції Кабул,передовий дозор,в складі якого знаходився Олександр Губарь,був атакований противником.Сили були нерівні.В цьому бою була підбита з гранатомета його бойова машина.Всі отримали смертельні поранення.Сталося це 20 травня 1982 року.
За мужність і відвагу,проявлені в боях,Олександра посмертно нагороджено Орденом Червоної Зірки.
Іменем Олександра Губаря названа вулиця в с.Опішня,
Центр фізичного здоров'я населення  "Спорт для всіх".
На школі,де він навчався,встановлена меморіальна дошка.

 

Щороку в с. Опішня проводиться спортивний турнір, присвячений пам‘яті Олександра Губаря та загиблих воїнів в АТО, ООС і Афганістані.

Схиляємо голову перед мужністю,бойовим подвигом та героїзмом загиблих воїнів.

Ховали інтернаціоналіста

Блищала глухо цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом,

І плач дівочий танув, як струна.

Руда земля розверзлась чорнорото.

Чекає хижо мовчки на своє,

А мати на колінах у болоті

Обмацує труну: « Чи ж він там є?!!»

Стоять, відводять погляд вбік солдати

І шепотить сержант ледве чуть:

«Не велено… Не можна відкривати..

Не велено..»

Уже струмки течуть,

Уже весна така глибока, рання.

Учора вже летіли журавлі.

Таке врочисте вийшло поховання:

Школярики стоять, учителі

А голосок дівочий квилить, квилить,

Соромиться кричати на весь світ..

Кого клясти, кого назвати винним?

І що той світ? Хіба він дасть одвіт?

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпились братики малі –

В селі ховали воїна – солдата

У мирному  вкраїнському селі.