Ми роду козацького діти

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані  і виникали послідовно
14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».
Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.

Пропонуємо переглянути відео "Козацькі Гетьмани,Кошові Отамани і Полководці(ХVI-XVIIIст.)

Між духовним та буденним

 

Шановні художники!

Сердечно вітаємо вас – талановитих майстрів пензля та шанувальників образотворчого мистецтва з професійним святом – Всеукраїнським днем художника, який припадає в цьому році на 11 жовтня. Символічно, що цю дату відзначаємо у пору золотої осені, щедрої на врожай, барви й кольори, коли сама природа розгортає яскраве живописне полотно. Ми гордимося творчим доробком художників Опішні, народних майстрів, які збагачують мистецьку скарбницю рідного краю, залучають  людей до світу прекрасного.

 Висловлюємо щирі слова вдячності майстрам образотворчого, декоративного мистецтва за плідну творчу діяльність, благородство душі, невтомний творчий пошук і талант, за збереження народних традицій.  Щиросердно бажаємо Вам невичерпної наснаги, нових цікавих ідей, щастя, здоров’я і добра.

 

 

До Всеукраїнського дня художника Опішнянською бібліотекою було підготовлено виставку живопису "Між духовним та буденним".

Свої роботи для виставки надали талановиті творчі особистості Редчук Галина Василівна,Жулідов Віктор Григорович,Штанько Андрій Григорович.

 

Переглянути роботи,представлені на виставці, могли всі бажаючи в центральному парку Опішні.

 Ми переконані,що експозиція була неймовірно цікавою . 

Добре те, що в селищі існую багато таких талановитих та різних за своїм стилем художників. Сподіваємося, вони і надалі будуть відкривати нам нові грані мистецтва.

Хай скроні ваші посивіли, але душа ще молода!

 

 

1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні це також і День ветерана.

Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року. Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана.

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. Тяжкі випробування випали на долю ветеранів і людей похилого віку. Та, пройшовши крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війни та репресій, вони зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості покоління – честь, гідність, вихованість, толерантність.

Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування.

                                                (світлина 2019 року)

З нагоди Дня ветерана бажаємо усім міцного здоров’я, добра, радості, довголіття, миру та злагоди у ваших душах. Нехай родинний теплий вогник – завжди зігріває ваші серця!

Вітаємо наших колег і читачів з Всеукраїнським днем бібліотек!

 

 

Напередодні святкування Всеукраїнського дня бібліотек Опішнянська бібліотека провела вуличну презентацію "Бібліотека запрошує друзів".

 

Під час якої перехожі  познайомилися з літературою та періодичними виданнями,якими мають змогу користуватися читачі бібліотеки.

 

Також Опішнянська бібліотека запрошує долучитися до громадського руху,що має назву " Буккроссинг".

 

У нашому випадку мета буккроссингу - стимулювання інтересу до читання і книжок зокрема.Чітких вікових обмежень немає і ми сподіваємося,що рух приверне до себе всіх шанувальників книг незалежно від віку.

 

Зі святом Вас,дорогі друзі - з Всеукраїнським днем бібліотек.

Сподіваємося,що це свято не лише для бібліотечних працівників,але й для всіх наших читачів.

Розфарбувала осінні будні!

 Опішнянська бібліотека продовжує експонувати роботи Заслуженого вчителя України,поетеси,художниці 

Галини Василівни Редчук.

Цього разу на виставці представлені полотна осінньої тематики.

Золота осінь прийшла на зміну яскравому літу.

Осінь- чарівна пора золотисто-червоного листя, спілих яблук,слив,груш та запаху гарбузиків. Осінь має свій особливий запах і смак. 

Цей особливий аромат осені мисткиня перенесла на полотна.

 Кожна робота просякнута осіннім настроєм та емоціями і цей врожай Галині Василівні дуже приємно дарувати Вам у вигляді полотен.

 

Запрошуємо відвідати виставку.

 

#марафон_памяті

 Ти пам'ятай,ніколи не забудь...

19 вересня 77 річниця визволення Опішні від німецько-фашистських загарбників.

Полтавщина 77 років тому - протягом усього 1943 року - була однією із найгарячіших точок не лише за масштабами гарячих боїв на території колишнього СРСР, а на театрах бойових дій всієї Другої Світової війни.

Опішня перебувала в німецькій окупації з 6 жовтня 1941 року по 19 вересня 1943 року,

ставши з  1 вересня 1942 року адміністративним центром Опішнянського гебіту.

На другий день після окупації приміщення середньої школи було перетворено на тюрму з камерами смертників у підвалі. Деякі промислові підприємства селища продовжували працювати. В умовах німецької окупації створювалися або відновлювалися художні майстерні, зокрема, гончарна артіль.

За допомогу військам Червоної Армії у переправі через Ворсклу комендант Опішні вчинив розправу над жителями села Яблучне — після катувань 5 квітня 1943 року було розстріляно 24 особи. У сутичці з ворогами в Глинському загинув секретар Опішнянського райкому партії М. Ю. Куликов.

Німці стратили в Опішні й в районі понад 200 чоловік, вивезли до Німеччини на примусові роботи понад 2600 людей. Відступаючи, знищили близько 500 будинків, МТС, 4 школи, лікарню, клуб, церкву.

Звільняли селище гвардійці 8-ї повітряно-десантної дивізії та 5-ї повітряно-десантної Червонознаменної ордена Суворова Звенигородської дивізії. У боях за визволення селища полягло 18 радянських воїнів. Серед них — гвардійські капітани Васільєв А. С., Демиденко М. Г., Чернявський Д. А. та інші. 

Героїзм, відвага та жертовність були нормою для мільйонів людей.

 За роки Другої світової війни більше 11,5 тисяч радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу.

 Серед них були і наші земляки.

 

Рева Василь Лаврентійович

Рева Василь Лаврентійович народився у 1919 році в с. Попівка Зіньківського району в сім'ї селянина. Закінчив сім класів Опішнянської середньої школи, а потім Писаревщинский зооветеринарний технікум. Працював зоотехніком у Лохвицькому районі. У 1939 році був призваний до армії. В період Великої Вітчизняної війни воював на Західному, Центральному, 2-м і 3-м Українських фронтах. Був двічі поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських окупантів, командиру танка 1-го танкового батальйону третьої Чаплинської Червонопрапорної танкової бригади молодшому лейтенанту В. Л. Реві присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.

Після закінчення війни танкіст повернувся до мирної праці. Багато років В. Л. Рева працював в Буринському районі Сумської області: інструктором райкому партії, заступником голови колгоспу, старшим економістом планового відділу виконкому Буринського райради. Після виходу на пенсію в 1978 році переїхав до Сум. Активно брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді. 

19 лютого 1983 році В. Л. Рева помер. Похований у Сумах. 

Рокитянський Олексій Онисимович

Рокитянський Олексій Онисимович народився у 1922 році в с. Попівка Зіньківського району в селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню - в с. Опішне. Трудову діяльність розпочав у колгоспі. У серпні 1941 року покликаний в армію. Закінчив артилерійське училище. Брав участь у боях з гітлерівськими загарбниками на Західному і 3-му Білоруському фронтах. Був поранений.

За зразкове виконання завдань командування, мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських загарбників, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 командиру вогневого взводу 2-го гвардійського Червонопрапорного винищувального протитанкового артилерійського полку гвардії лейтенанту О. О. Рокитянському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Відважний артилерист нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни I ступеня, чотирма орденами Червоної Зірки, медалями.

 Після війни О. О. Рокитянський продовжував служити в Радянській Армії. У 1960 році звільнився в запас. Працював спочатку на заводі, а потім в науково-дослідному інституті в місті Мінську. Був персональним пенсіонером союзного значення. 

Помер О.О.Рокитянський 4 серпня 1998 року.Похований у .Мінську.

 

Романченко Іван Юхимович

Романченко Іван Юхимович народився у 1923 році в с. Карабазівка Зіньківського району в сім'ї селянина-бідняка. У 1939 році закінчив дев'ять класів Опішнянської середньої школи, в травні 1941 року переїхав в Магнітогорськ. Працював слюсарем у будівельному управлінні. У липні 1943 року пішов добровольцем в Радянську Армію. Воював на 1-му Українському фронті у складі 63-ї гвардійської танкової бригади Челябінського 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу.

За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Одера, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 командиру гармати 1-го танкового батальйону 63-й Гвардійський Челябінської Червонопрапорної танкової бригади 10-го гвардійського Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу гвардії старшому сержанту І. Ю. Романченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Кавалер Золотої Зірки штурмував Берлін, визволяв Прагу.

Після війни Іван Юхимович повернувся на Полтавщину. Проживав у Полтаві. Працював диспетчером на одному з заводів. 

Помер І.Ю.Романченко 3 липня 1988 року.Похований в Полтаві. 

 

Ми завжди будемо пам’ятати подвиги наших дідів і прадідів .

 

 

 

 

Зі святом 1 вересня – Днем знань!

 

 

Ось і промайнуло літо, і знову школярі готові до подорожі в країну знань.

 День знань – особливе свято!

 Щиро  вітаємо Вас із чудовим хвилюючим святом — Днем Знань! 

Це день, із якого починається дорога в майбутнє для кожного з нас. Він завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя.

Бажаємо усім школярам та студентам на цьому шляху підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети. Переконані, Ваші здібності та наполегливість стануть запорукою визначних успіхів у дорослому житті.

Найщиріші слова подяки — вчителям, які щедро діляться своїми знаннями, плекають справжніх патріотів нашої держави. Ваша мудрість і великодушність залишається з вихованцями на все життя.

Шановним батькам зичимо терпіння, виваженості та мудрості.
Бажаємо усім міцного здоров’я, невичерпної енергії та оптимізму!

         Нехай  цьогорічний  першовересень буде сонячним, несе  добрий  настрій у кожну школу, кожну родину!
        

        Успіхів Вам, дорогі друзі!