Гарбузові забави або Велесова ніч

 

Із 31 жовтня на 1 листопада нині святкують Хелловін– іноземне свято. Відомо також, що деякі люди досить негативно ставляться до цього свята.

 Але слід нагадати, що в нашій культурі був аналог цього свята і відмічали його українці з 31 жовтня на 1 листопада. Називалося воно – "Велесова ніч". Існувало це свято ще з дохристиянських часів і варто зауважити, що на цьому святі не було вирізаних черепів, привидів та павутини, на відміну від Хелловіну .

Головним персонажем свята був Велес — язичницький бог мистецтва, достатку, а також покровитель усього живого. За значимістю серед давніх слов’ян він знаходився на одному рівні з Перуном.

У Велесову ніч, за повір’ями, максимально зближуються між собою два світи — живих та померлих.

Вночі в цей час на вулицю виставлялася тарілка з частуванням для душ померлих. На підвіконня ставилася свічка, вона вказувала (як маяк) шлях душам, які готові прийти до нащадків і допомогти. Під час Велесової ночі “гостей” також треба запросити, промовивши: “наші предки, ходіть до нас, це для вас частування”.

На вівтар свята клалися яблука, кабачки, осінні квіти, гарбузи .

  Мабуть, як без мандаринів  Грузію, так і Україну не можна уявити без гарбузів. Гарбуз можна сміливо назвати одним із головних атрибутів осені. Різний за формою, кольором, смаком та запахом, гарбуз може бути окрасою  або головною стравою на будь-якому столі. Гарбуз - це джерело вітамінів, мінералів і мікроелементів, корисних нашому організму. Він же - головний герой містичного свята , яке так стрімко увірвалося в цьому столітті у наше життя.

До Опішнянської бібліотеки на літературно-розважальні "Гарбузові забави" завітали вихованці гуртків Опішнянського будинку дитячої та юнацької творчості.

Ми підготували не тільки яскраву фото-зону, а й безліч цікавих ігор,розваг та конкурсів.

Розважалися,веселилися, трішки бешкетували, дарували один одному посмішки та дружні обійми.

А імпровізована сценка "Сватання нареченої"подарувала нам та нашим відвідувачам безліч яскравих, незабутніх, позитивних, неймовірних вражень!

Отож, на сьогоднішній день український гарбуз залишається трендовим!

Україна в полум’ї війни

 28 жовтня вся країна відзначає День визволення України від німецько-фашистських загарбників. 

77 років минуло з часу визволення України від німецько-фашистських загарбників. Ця дата залишиться найсвітлішим спомином у серці кожного громадянина України. Адже саме Україна зазнала найбільших жертв і руйнувань у страхітливій Другій світовій війні.

  В рамках відзначення 77-ої річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників в Опішнянській бібліотеці представлена історико-патріотична викладка літератури "Україна в полум’ї війни".

Представлена на ній література розповідає про воєнні дії на території України  в кінці жовтня 1944 року та інформацію про людські і матеріальні втрати, які понесла Україна під час Другої світової війни.

Минають десятиліття, народжуються і виростають нові покоління, все менше залишається тих, хто пам’ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду. Але в пам’яті народній не погасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі.

Рідна земле моя-ти козацькою славою щедра!

До Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається в Україні 14 жовтня, працівниками  бібліотеки представлена  книжкова виставка «Рідна земле моя-ти козацькою славою щедра», присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.





Про те, хто такі запорожці, про державну діяльність українських вояків, їх  героїчну  звитягу,  походи,  про життя  та побут козаків на Січі, про славні  звичаї, традиції та легенди  можна дізнатися зі сторінок  історичної,  художньої та довідкової  літератури. Читачі можуть ознайомитися з книгами, які дозволять зануритись у неймовірну атмосферу славних героїчних часів козацької доби.
  Не випадково, свято українського козацтва співпадає з Днем захисника України.   На книжкових полицях  виставки   експонуються  матеріали про подвиги воїнів-захисників, які   і сьогодні продовжують героїчні сторінки нашої історії, захищаючи  кордони від ворогів.
         Бажаючих ознайомитися з виставкою запрошуємо до бібліотеки! 
Також сьогодні учні 4 класу Опішнянського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів прийнялу участь в літературно-розважальній грі-квесті "Пропала булава",присвяченій Дню українського козацтва та Дню захисника та захисниць України.Два курені "Козаки" та "Україна" вели пошуки козацької булави.На їхньому шляху було безліч перешкод,але вони все здолали.Справжні козаки та козачки-розумні,сильні,хитрі та спритні.

Сподіваємося,що козачата весело та пізнавально провели час.

В ті вересневі переможні дні

 

19 вересня 78-а річниця визволення Опішні від німецько-фашистських загарбників.

Полтавщина 78 років тому - протягом усього 1943 року - була однією із найгарячіших точок не лише за масштабами гарячих боїв на території колишнього СРСР, а на театрах бойових дій всієї Другої Світової війни.

Опішня перебувала в німецькій окупації з 6 жовтня 1941 року по 19 вересня 1943 року,

ставши з  1 вересня 1942 року адміністративним центром Опішнянського гебіту.

На другий день після окупації приміщення середньої школи було перетворено на тюрму з камерами смертників у підвалі. Деякі промислові підприємства селища продовжували працювати. В умовах німецької окупації створювалися або відновлювалися художні майстерні, зокрема, гончарна артіль.

За допомогу військам Червоної Армії у переправі через Ворсклу комендант Опішні вчинив розправу над жителями села Яблучне — після катувань 5 квітня 1943 року було розстріляно 24 особи. У сутичці з ворогами в Глинському загинув секретар Опішнянського райкому партії М. Ю. Куликов.

Німці стратили в Опішні й в районі понад 200 чоловік, вивезли до Німеччини на примусові роботи понад 2600 людей. Відступаючи, знищили близько 500 будинків, МТС, 4 школи, лікарню, клуб, церкву.

Звільняли селище гвардійці 8-ї повітряно-десантної дивізії та 5-ї повітряно-десантної Червонознаменної ордена Суворова Звенигородської дивізії. У боях за визволення селища полягло 18 радянських воїнів. Серед них — гвардійські капітани Васільєв А. С., Демиденко М. Г., Чернявський Д. А. та інші. 

Героїзм, відвага та жертовність були нормою для мільйонів людей.

 За роки Другої світової війни більше 11,5 тисяч радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу.

 Серед них були і наші земляки.

Рева Василь Лаврентійович 

Рева Василь Лаврентійович народився у 1919 році в с. Попівка Зіньківського району в сім'ї селянина. Закінчив сім класів Опішнянської середньої школи, а потім Писаревщинский зооветеринарний технікум. Працював зоотехніком у Лохвицькому районі. У 1939 році був призваний до армії. В період Великої Вітчизняної війни воював на Західному, Центральному, 2-м і 3-м Українських фронтах. Був двічі поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських окупантів, командиру танка 1-го танкового батальйону третьої Чаплинської Червонопрапорної танкової бригади молодшому лейтенанту В. Л. Реві присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.

Після закінчення війни танкіст повернувся до мирної праці. Багато років В. Л. Рева працював в Буринському районі Сумської області: інструктором райкому партії, заступником голови колгоспу, старшим економістом планового відділу виконкому Буринського райради. Після виходу на пенсію в 1978 році переїхав до Сум. Активно брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді. 

19 лютого 1983 році В. Л. Рева помер. Похований у Сумах. 

Рокитянський Олексій Онисимович 

Рокитянський Олексій Онисимович народився у 1922 році в с. Попівка Зіньківського району в селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню - в с. Опішне. Трудову діяльність розпочав у колгоспі. У серпні 1941 року покликаний в армію. Закінчив артилерійське училище. Брав участь у боях з гітлерівськими загарбниками на Західному і 3-му Білоруському фронтах. Був поранений.

За зразкове виконання завдань командування, мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських загарбників, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 командиру вогневого взводу 2-го гвардійського Червонопрапорного винищувального протитанкового артилерійського полку гвардії лейтенанту О. О. Рокитянському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Відважний артилерист нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни I ступеня, чотирма орденами Червоної Зірки, медалями.

 Після війни О. О. Рокитянський продовжував служити в Радянській Армії. У 1960 році звільнився в запас. Працював спочатку на заводі, а потім в науково-дослідному інституті в місті Мінську. Був персональним пенсіонером союзного значення. 

Помер О.О.Рокитянський 4 серпня 1998 року.Похований у .Мінську.

 

Романченко Іван Юхимович 

Романченко Іван Юхимович народився у 1923 році в с. Карабазівка Зіньківського району в сім'ї селянина-бідняка. У 1939 році закінчив дев'ять класів Опішнянської середньої школи, в травні 1941 року переїхав в Магнітогорськ. Працював слюсарем у будівельному управлінні. У липні 1943 року пішов добровольцем в Радянську Армію. Воював на 1-му Українському фронті у складі 63-ї гвардійської танкової бригади Челябінського 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу.

За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Одера, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 командиру гармати 1-го танкового батальйону 63-й Гвардійський Челябінської Червонопрапорної танкової бригади 10-го гвардійського Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу гвардії старшому сержанту І. Ю. Романченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Кавалер Золотої Зірки штурмував Берлін, визволяв Прагу.

Після війни Іван Юхимович повернувся на Полтавщину. Проживав у Полтаві. Працював диспетчером на одному з заводів. 

Помер І.Ю.Романченко 3 липня 1988 року.Похований в Полтаві. 

 

З нагоди відзначення 78-ої річниці визволення с.Опішні від нацистських загарбників в Опішнянській бібліотеці діє виставка-пам'ять документальних матеріалів «В ті вересневі переможні дні».

На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів.

Ми завжди будемо пам’ятати подвиги наших дідів і прадідів .

Спіть спокійно,Герої:трагедія під Іловайськом

 

Згідно з Указом Президента України за № 621 від 23 серпня 2019 року День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України офіційно відзначається щорічно 29 серпня.

В скорботі рідна Україна за тими, хто віддав своє життя. Восьмий  рік окупант не вгамовує свого загарбницького апетиту до української землі; сьомий рік точиться кривава російсько-українська війна; гинуть герої-захисники, сиротіють діти...

Саме 29 серпня українські війська виходили з іловайського оточення по так званому «Зеленому коридору», зазнавши найбільших втрат через віроломні дії регулярної армії Росії.

Стає моторошно лише від однієї думки: скільки наших воїнів-захисників, мирного населення України загинуло за сім з половиною років. Охоплює жах від невідомості: скільки ще?

В Опішнянській бібліотеці розгорнута виставка-пам'ять "Спіть спокійно,Герої:трагедія під Іловайськом",яка висвітлює події,що відбувалися на сході України в серпні 2014 року.

 Зі словами глибокої скорботи та душевного болю згадуємо наших земляків, полеглих захисників Вітчизни Вадима Мирінця, Івана Матвієвського, Віталія Кузьменка, Романа Яковця, Миколу Ряскова та закликаємо вічно пам’ятати їх подвиг.

Яковець Роман Михайлович

Яковець Роман Михайлович народився 31 березня 1991 року у селищі Опішня Зіньківського району Полтавської області.

2 квітня 2014 року був мобілізований на захист УКраїни. Учасник антитерористичної операції. Гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади. Солдат.
Загинув 29 серпня 2014 року під м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення так званим "зеленим коридором". Похований у селищі Опішня.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Яковець Роман Михайлович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

            

Мирінець Вадим Михайлович

 

Мирінець Вадим Михайлович народився 20 листопада 1988 року у м. Полтава.
Проживав у с.Дейкалівка Зіньківського району Полтавської області.
Закінчив Полтавський технікум харчових технологій.
Проходив строкову службу у Збройних Силах України.
Працював робітником у приватного підприємця.
4 серпня 2014 року мобілізований до української армії. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді. Рядовий. Номер обслуги.
Загинув 20 вересня 2014 року під час виконання бойового завдання біля міста Щастя Луганської області.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Матвієвський Іван Володимирович 

Матвієвський Іван Володимирович народився 25 серпня 1986 року у Луганській області.
Згодом родина переїхала на проживання у м.Зіньків Полтавської області.
Закінчив Зіньківський аграрний ліцей, здобув професію кухаря-кондитера.
До мобілізації працював поваром у санаторії «Сосновий бір».
25 березня мобілізований до Збройних Сил України. Служив рядовим 9-ї артилерійської батареї 27-го реактивного артилерійського полку.
Загинув 3 вересня 2014 поблизу міста Старобільська Луганської області під час обстрілу з території Російської Федерації реактивною системою залпового вогню «Смерч».
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Рясков Микола Васильович 

 

Рясков Микола Васильович народився 29 листопада 1985 року у м. Зіньків Полтавської області.
2004 року призваний до Збройних сил України, службу проходив у м. Гайсин Вінницької області, потім переведений до м. Полтава. Солдат.
2005 року демобілізувався і вступив на навчання до Харківського інституту радіоелектроніки. Одночасно працював охоронником у Зіньківському відділенні АТ «Банку «Фінанси та Кредит».
22 серпня 2014 року мобілізований на захист України. Учасник антитерористичної операції на сході України. Боєць 40-го мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади.
Зв'язок із Миколою обірвався у лютому 2015 року під час Дебальцевської операції. Як пізніше з'ясувалось, Микола Рясков загинув та був похований під Дніпропетровськом як невідомий. Після довгих розшуків рідними, проведеної ідентифікації за експертизою ДНК, його тіло було перевезено на рідну землю.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Рясков Микола Васильович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Кузьменко Віталій Михайлович 

 

Кузьменко Віталій Михайлович народився 4 червня 1985 року в місті Зіньків Полтавської області.
Після закінчення школи вступив до місцевого професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника.
Проходив строкову службу у Збройних Силах України.
У 2014 році був прийнятий на службу до другого взводу другої роти батальйону «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. Учасник антитерористичної операції. Рядовий міліції.
Загинув 9 листопада 2014 року поблизу м. Дебальцеве Донецької області під час мінометного обстрілу бойовиками блокпосту українських військ.
Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

ЗА СВОЮ УКРАЇНУ, ЗА КОЖНОГО З НАС ВОНИ ВІДДАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ

 

ІМЕНА НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ БУДУТЬ ЗАВЖДИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ!

 

 ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!

 

Ти у мене єдина

 Опішнянська бібліотека  сердечно вітає

 вас із  30-ю річницею Незалежності України 

 та Днем Державного Прапора України!

Ця визначна дата навіки увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

Від усієї душі зичимо вам, вашим рідним та колегам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, подальших успіхів в усіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України, добробуту її народу.
Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а ваша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

Запрошуємо приєднатися до фото-флешмобу "Ти у мене єдина",присвяченому 30-ій річниці Незалежності України та Дню Державного Прапора України.

Дуже Спаса наш люд поважає, адже Спас - покровитель врожаю

 

Завтра, 19 серпня, в Україні православні християни святкують Яблучний Спас, який символізує завершення літа та настання осені. 5.ua підготував для вас поради, що потрібно святити в церкві і як правильно провести літо, аби весь наступний рік був для вас вдалим

Яблучний Спас

У народі є така приказка: "Яблучний Спас – пішло літо від нас". Саме після Другого Спасу можна вже відчути перший подих осені, свіже прохолодне повітря, а подекуди й пожовкле листя.

У релігійному значення це свято символізує Преображення Ісуса Христа. За Біблією, Христос завів трьох апостолів – Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними. Тоді вони побачили його Божество у людській природі.

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст. Воно прижилося далеко не одразу і не скрізь. Першими його запровадили в себе східні церкви, з'єднавши з місцевими язичницькими святами, присвяченими збиранню врожаю. На Заході це свято стало загальним аж у XV столітті. В Україні Преображення Христа святкують як Яблучний Спас і досі має дещо язичницькі традиції, які об'єдналися з церковними.

Головні прикмети Яблучного Спасу

1. Яка погода буде 19 серпня, такою буде і Покрова 14 жовтня.

2. Другий Спас – тримай рукавиці про запас.

3. Який другий Спас, такий і січень. Якщо 19 серпня дуже тепло, то в січні буде мало снігу, якщо піде дощ – багато.

4. Якщо фрукти в саду виявилися гнилими і не достояли до Яблучного Спаса, то наступний рік буде складним і важким.

5. Якщо дитину в цей день вкусила бджола, тож незабаром в будинку будуть гості. Час готуватися до прийому знайомих або родичів.

6. Для того щоб бажання здійснилося, потрібно покуштувати яблуко, освячене в церкві і заїсти його медом.

7. Якщо вагітна з ранку знайде на дорозі пару гілочок верби, то з малюком все буде гаразд.

8. Тих, кого улестиш на Яблучний Спас, той допоможе впродовж року.

9. Окроплена свяченою водою суха гілочка дерева, поставлена в офісі, вбереже від зради і підлості колег.

10. Надбитий посуд потрібно викинути, інакше фінансових складностей не уникнути.

11. На Спаса роздають дрібні гроші бідним.

12. Напередодні 19 серпня треба наготувати багато частувань та роздати їх нужденним, така прикмета обіцяє процвітання всій родині.

Що святити в церкві

        фрукти (яблука, груші, сливи, виноград, персики);

овочі (помідори, морква);

мед;

випічка з яблуками.

•