В ті вересневі переможні дні

 

19 вересня 78-а річниця визволення Опішні від німецько-фашистських загарбників.

Полтавщина 78 років тому - протягом усього 1943 року - була однією із найгарячіших точок не лише за масштабами гарячих боїв на території колишнього СРСР, а на театрах бойових дій всієї Другої Світової війни.

Опішня перебувала в німецькій окупації з 6 жовтня 1941 року по 19 вересня 1943 року,

ставши з  1 вересня 1942 року адміністративним центром Опішнянського гебіту.

На другий день після окупації приміщення середньої школи було перетворено на тюрму з камерами смертників у підвалі. Деякі промислові підприємства селища продовжували працювати. В умовах німецької окупації створювалися або відновлювалися художні майстерні, зокрема, гончарна артіль.

За допомогу військам Червоної Армії у переправі через Ворсклу комендант Опішні вчинив розправу над жителями села Яблучне — після катувань 5 квітня 1943 року було розстріляно 24 особи. У сутичці з ворогами в Глинському загинув секретар Опішнянського райкому партії М. Ю. Куликов.

Німці стратили в Опішні й в районі понад 200 чоловік, вивезли до Німеччини на примусові роботи понад 2600 людей. Відступаючи, знищили близько 500 будинків, МТС, 4 школи, лікарню, клуб, церкву.

Звільняли селище гвардійці 8-ї повітряно-десантної дивізії та 5-ї повітряно-десантної Червонознаменної ордена Суворова Звенигородської дивізії. У боях за визволення селища полягло 18 радянських воїнів. Серед них — гвардійські капітани Васільєв А. С., Демиденко М. Г., Чернявський Д. А. та інші. 

Героїзм, відвага та жертовність були нормою для мільйонів людей.

 За роки Другої світової війни більше 11,5 тисяч радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу.

 Серед них були і наші земляки.

Рева Василь Лаврентійович 

Рева Василь Лаврентійович народився у 1919 році в с. Попівка Зіньківського району в сім'ї селянина. Закінчив сім класів Опішнянської середньої школи, а потім Писаревщинский зооветеринарний технікум. Працював зоотехніком у Лохвицькому районі. У 1939 році був призваний до армії. В період Великої Вітчизняної війни воював на Західному, Центральному, 2-м і 3-м Українських фронтах. Був двічі поранений.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських окупантів, командиру танка 1-го танкового батальйону третьої Чаплинської Червонопрапорної танкової бригади молодшому лейтенанту В. Л. Реві присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Леніна, Червоної Зірки, медалями.

Після закінчення війни танкіст повернувся до мирної праці. Багато років В. Л. Рева працював в Буринському районі Сумської області: інструктором райкому партії, заступником голови колгоспу, старшим економістом планового відділу виконкому Буринського райради. Після виходу на пенсію в 1978 році переїхав до Сум. Активно брав участь у військово-патріотичному вихованні молоді. 

19 лютого 1983 році В. Л. Рева помер. Похований у Сумах. 

Рокитянський Олексій Онисимович 

Рокитянський Олексій Онисимович народився у 1922 році в с. Попівка Зіньківського району в селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню - в с. Опішне. Трудову діяльність розпочав у колгоспі. У серпні 1941 року покликаний в армію. Закінчив артилерійське училище. Брав участь у боях з гітлерівськими загарбниками на Західному і 3-му Білоруському фронтах. Був поранений.

За зразкове виконання завдань командування, мужність і відвагу, проявлені в боях проти фашистських загарбників, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 командиру вогневого взводу 2-го гвардійського Червонопрапорного винищувального протитанкового артилерійського полку гвардії лейтенанту О. О. Рокитянському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Відважний артилерист нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни I ступеня, чотирма орденами Червоної Зірки, медалями.

 Після війни О. О. Рокитянський продовжував служити в Радянській Армії. У 1960 році звільнився в запас. Працював спочатку на заводі, а потім в науково-дослідному інституті в місті Мінську. Був персональним пенсіонером союзного значення. 

Помер О.О.Рокитянський 4 серпня 1998 року.Похований у .Мінську.

 

Романченко Іван Юхимович 

Романченко Іван Юхимович народився у 1923 році в с. Карабазівка Зіньківського району в сім'ї селянина-бідняка. У 1939 році закінчив дев'ять класів Опішнянської середньої школи, в травні 1941 року переїхав в Магнітогорськ. Працював слюсарем у будівельному управлінні. У липні 1943 року пішов добровольцем в Радянську Армію. Воював на 1-му Українському фронті у складі 63-ї гвардійської танкової бригади Челябінського 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу.

За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Одера, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 командиру гармати 1-го танкового батальйону 63-й Гвардійський Челябінської Червонопрапорної танкової бригади 10-го гвардійського Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу гвардії старшому сержанту І. Ю. Романченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Кавалер Золотої Зірки штурмував Берлін, визволяв Прагу.

Після війни Іван Юхимович повернувся на Полтавщину. Проживав у Полтаві. Працював диспетчером на одному з заводів. 

Помер І.Ю.Романченко 3 липня 1988 року.Похований в Полтаві. 

 

З нагоди відзначення 78-ої річниці визволення с.Опішні від нацистських загарбників в Опішнянській бібліотеці діє виставка-пам'ять документальних матеріалів «В ті вересневі переможні дні».

На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів.

Ми завжди будемо пам’ятати подвиги наших дідів і прадідів .

Спіть спокійно,Герої:трагедія під Іловайськом

 

Згідно з Указом Президента України за № 621 від 23 серпня 2019 року День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України офіційно відзначається щорічно 29 серпня.

В скорботі рідна Україна за тими, хто віддав своє життя. Восьмий  рік окупант не вгамовує свого загарбницького апетиту до української землі; сьомий рік точиться кривава російсько-українська війна; гинуть герої-захисники, сиротіють діти...

Саме 29 серпня українські війська виходили з іловайського оточення по так званому «Зеленому коридору», зазнавши найбільших втрат через віроломні дії регулярної армії Росії.

Стає моторошно лише від однієї думки: скільки наших воїнів-захисників, мирного населення України загинуло за сім з половиною років. Охоплює жах від невідомості: скільки ще?

В Опішнянській бібліотеці розгорнута виставка-пам'ять "Спіть спокійно,Герої:трагедія під Іловайськом",яка висвітлює події,що відбувалися на сході України в серпні 2014 року.

 Зі словами глибокої скорботи та душевного болю згадуємо наших земляків, полеглих захисників Вітчизни Вадима Мирінця, Івана Матвієвського, Віталія Кузьменка, Романа Яковця, Миколу Ряскова та закликаємо вічно пам’ятати їх подвиг.

Яковець Роман Михайлович

Яковець Роман Михайлович народився 31 березня 1991 року у селищі Опішня Зіньківського району Полтавської області.

2 квітня 2014 року був мобілізований на захист УКраїни. Учасник антитерористичної операції. Гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади. Солдат.
Загинув 29 серпня 2014 року під м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення так званим "зеленим коридором". Похований у селищі Опішня.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Яковець Роман Михайлович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

            

Мирінець Вадим Михайлович

 

Мирінець Вадим Михайлович народився 20 листопада 1988 року у м. Полтава.
Проживав у с.Дейкалівка Зіньківського району Полтавської області.
Закінчив Полтавський технікум харчових технологій.
Проходив строкову службу у Збройних Силах України.
Працював робітником у приватного підприємця.
4 серпня 2014 року мобілізований до української армії. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді. Рядовий. Номер обслуги.
Загинув 20 вересня 2014 року під час виконання бойового завдання біля міста Щастя Луганської області.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Матвієвський Іван Володимирович 

Матвієвський Іван Володимирович народився 25 серпня 1986 року у Луганській області.
Згодом родина переїхала на проживання у м.Зіньків Полтавської області.
Закінчив Зіньківський аграрний ліцей, здобув професію кухаря-кондитера.
До мобілізації працював поваром у санаторії «Сосновий бір».
25 березня мобілізований до Збройних Сил України. Служив рядовим 9-ї артилерійської батареї 27-го реактивного артилерійського полку.
Загинув 3 вересня 2014 поблизу міста Старобільська Луганської області під час обстрілу з території Російської Федерації реактивною системою залпового вогню «Смерч».
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

Рясков Микола Васильович 

 

Рясков Микола Васильович народився 29 листопада 1985 року у м. Зіньків Полтавської області.
2004 року призваний до Збройних сил України, службу проходив у м. Гайсин Вінницької області, потім переведений до м. Полтава. Солдат.
2005 року демобілізувався і вступив на навчання до Харківського інституту радіоелектроніки. Одночасно працював охоронником у Зіньківському відділенні АТ «Банку «Фінанси та Кредит».
22 серпня 2014 року мобілізований на захист України. Учасник антитерористичної операції на сході України. Боєць 40-го мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади.
Зв'язок із Миколою обірвався у лютому 2015 року під час Дебальцевської операції. Як пізніше з'ясувалось, Микола Рясков загинув та був похований під Дніпропетровськом як невідомий. Після довгих розшуків рідними, проведеної ідентифікації за експертизою ДНК, його тіло було перевезено на рідну землю.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Рясков Микола Васильович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Кузьменко Віталій Михайлович 

 

Кузьменко Віталій Михайлович народився 4 червня 1985 року в місті Зіньків Полтавської області.
Після закінчення школи вступив до місцевого професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника.
Проходив строкову службу у Збройних Силах України.
У 2014 році був прийнятий на службу до другого взводу другої роти батальйону «Полтавщина» УМВС України в Полтавській області. Учасник антитерористичної операції. Рядовий міліції.
Загинув 9 листопада 2014 року поблизу м. Дебальцеве Донецької області під час мінометного обстрілу бойовиками блокпосту українських військ.
Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

 

ЗА СВОЮ УКРАЇНУ, ЗА КОЖНОГО З НАС ВОНИ ВІДДАЛИ СВОЄ ЖИТТЯ

 

ІМЕНА НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ БУДУТЬ ЗАВЖДИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ!

 

 ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!

 

Ти у мене єдина

 Опішнянська бібліотека  сердечно вітає

 вас із  30-ю річницею Незалежності України 

 та Днем Державного Прапора України!

Ця визначна дата навіки увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

Від усієї душі зичимо вам, вашим рідним та колегам міцного здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, подальших успіхів в усіх справах і починаннях заради процвітання незалежної України, добробуту її народу.
Нехай серця наповнюються гордістю за нашу державу, прагненням до єдності та порозуміння, а ваша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього.

Запрошуємо приєднатися до фото-флешмобу "Ти у мене єдина",присвяченому 30-ій річниці Незалежності України та Дню Державного Прапора України.

Дуже Спаса наш люд поважає, адже Спас - покровитель врожаю

 

Завтра, 19 серпня, в Україні православні християни святкують Яблучний Спас, який символізує завершення літа та настання осені. 5.ua підготував для вас поради, що потрібно святити в церкві і як правильно провести літо, аби весь наступний рік був для вас вдалим

Яблучний Спас

У народі є така приказка: "Яблучний Спас – пішло літо від нас". Саме після Другого Спасу можна вже відчути перший подих осені, свіже прохолодне повітря, а подекуди й пожовкле листя.

У релігійному значення це свято символізує Преображення Ісуса Христа. За Біблією, Христос завів трьох апостолів – Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними. Тоді вони побачили його Божество у людській природі.

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст. Воно прижилося далеко не одразу і не скрізь. Першими його запровадили в себе східні церкви, з'єднавши з місцевими язичницькими святами, присвяченими збиранню врожаю. На Заході це свято стало загальним аж у XV столітті. В Україні Преображення Христа святкують як Яблучний Спас і досі має дещо язичницькі традиції, які об'єдналися з церковними.

Головні прикмети Яблучного Спасу

1. Яка погода буде 19 серпня, такою буде і Покрова 14 жовтня.

2. Другий Спас – тримай рукавиці про запас.

3. Який другий Спас, такий і січень. Якщо 19 серпня дуже тепло, то в січні буде мало снігу, якщо піде дощ – багато.

4. Якщо фрукти в саду виявилися гнилими і не достояли до Яблучного Спаса, то наступний рік буде складним і важким.

5. Якщо дитину в цей день вкусила бджола, тож незабаром в будинку будуть гості. Час готуватися до прийому знайомих або родичів.

6. Для того щоб бажання здійснилося, потрібно покуштувати яблуко, освячене в церкві і заїсти його медом.

7. Якщо вагітна з ранку знайде на дорозі пару гілочок верби, то з малюком все буде гаразд.

8. Тих, кого улестиш на Яблучний Спас, той допоможе впродовж року.

9. Окроплена свяченою водою суха гілочка дерева, поставлена в офісі, вбереже від зради і підлості колег.

10. Надбитий посуд потрібно викинути, інакше фінансових складностей не уникнути.

11. На Спаса роздають дрібні гроші бідним.

12. Напередодні 19 серпня треба наготувати багато частувань та роздати їх нужденним, така прикмета обіцяє процвітання всій родині.

Що святити в церкві

        фрукти (яблука, груші, сливи, виноград, персики);

овочі (помідори, морква);

мед;

випічка з яблуками.

• 

 

30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми

 Торгівля людьми є третім (після торгівлі зброєю та наркотиками) за прибутковістю злочином. Водночас, це не лише злочин, але важкий гріх. На превеликий жаль, торгівля людьми не втрачає актуальності і в ХХІ столітті.

 

Проблема торгівлі людьми та співпраці громадських організацій і державних установ щодо реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми  ця проблема  надзвичайно актуальна, адже торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

 Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – ця проблема залишається актуальною і має стійкі тенденції до поширення.

 Статтею 149 Кримінального кодексу України передбачено: «Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а також вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років». Під експлуатацією людини у цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

 Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини у сучасному світі, вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни, кожного регіону.

 У 2013 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй проголосила 30 липня - Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми, зазначивши, що в цей день необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привертати увагу до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочувати людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

  Цього року акція в Україні проходить під гаслом " #ПРАЦЮЙБЕЗПЕЧНО", за сприяння та підтримки Мінсоцполітики у співпраці з Координатором проектів ОБСЄ в Україні, Представництвом МОМ в Україні – Агентством ООН з питань міграції, Громадською спілкою "А21 Україна".

  «Працюй безпечно» - це проєкт, спрямований на протидію торгівлі людьми. Для тих, хто шукає нову роботу в Україні чи закордоном, проєкт дає відповіді на важливі питання:

  ✔ як підготуватись до працевлаштування в іншій країні?

  ✔ як виявити шахраїв, які намагаються обдурити вас під час укладання трудової угоди?

  ✔ що робити, коли ви, ваші родичі чи знайомі опинились перед небезпекою потрапляння в трудове рабство?

  ✔ чи постраждали ви від торгівлі людьми?

  

  Долучитися до Всеукраїнської акції "#ПРАЦЮЙБЕЗПЕЧНО" можна в соціальних мережах Фейсбук:www.facebook.com/work.safe.ua або Інстаграм: www.instagram.com/work_safe_ua

  Що необхідно зробити для одержання допомоги і отримання офіційного статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми?

  Звернутися за місцем перебування до визначеного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації. Відповідальні особи на місцях забезпечують здійснення заходів щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та надання допомоги такій особі.

  Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми встановлюється рішенням Міністерством соціальної політики України строком до двох років, який може бути продовжено не більш як на один рік.

  Куди можна звернутися за наданням консультацій та допомоги?

  > Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації (0532) 63-28-72;

  > Відділ боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ГУНП в Полтавській області, тел., факс (0532) 51-76-40, адреса: вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000;

   > Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0-800-505-501 - безкоштовно зі стаціонарних телефонів, 527 - безкоштовно з номерів мобільних операторів України або на скористатися сайту www.527.org.ua ;

  > Гаряча лінія Міністерства закордонних справ України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном (044) 238 16 57;

  Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте за телефоном Департаменту боротьби зі злочинами, що пов'язані з торгівлею людьми Національної поліції

  України: (044) 254 74 30 (пн. – сб. з 09:00 до 18:00).

  Торгівля людьми залишається гострим питанням і реальною проблемою!

 
 

 

 

Скарби православ'я

 «Благословенний Господь Ісус Христос, 

що полюбив Руську землю 

і просвітив її хрещенням святим»

(Повість минулих літ)

28 липня в Україні  щорічно на державному рівні відзначається православне свято - День хрещення Київської Русі – України. 

 Саме цього дня Православна Церква вшановує пам'ять Святого Рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі, одного із засновників і покровителів нашої державності. 988 р. він успішно запровадив християнство як державну релігію. Але до цієї важливої в нашій історії події лежав дуже довгий і тернистий шлях. Християнство – як і ряд інших сучасних світових релігій є одним із напрямків духовного повороту в історії людства.

З нагоди цієї визначної події  Опішнянська бібліотека  розгорнула книжкову виставку "Скарби православ'я" . Виставка висвітлює історичну знакову подію для всього українського народу, містить багато православних книжок з матеріалами першоджерел.

Книжкова виставка представляє джерела, які розповідають про історичну подію, що відбулася у 988 році та стала ключовою і вирішальною в подальшому розвитку всієї Київської Русі. 

Хрещення Русі – це   велика подія в історії нашого народу, яка змінила духовне і культурне життя людей та звернула їх погляди до справжніх цінностей та віри в  Бога.

На порозі нової України

 Запрошуємо до бібліотеки переглянути виставку літератури "На порозі нової України",яка присвячена 31-ій річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України.

16 липня 1990 року Верховна рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила доленосний документ – прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яким визначені основи державного, політичного, економічного ладу та підкреслені самостійність і суверенітет України..

За прийняття цієї Декларації проголосувало більш ніж 98 відсотків депутатів тодішньої Верховної Ради.
Одним із головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.

На виставці представлені історичні нариси вітчизняних і зарубіжних авторів, збірники наукових праць, хрестоматії, які висвітлюють цю доленосну подію в історії нашої держави й дають цілісне уявлення про основні віхи становлення її незалежності.

Ознайомитися з виданнями, представленими на виставці, можна до 23 липня цього року у залі бібліотеки.