"Ні, не хочу тієї слави, їй-богу, не хочу. Вся моя слава – Україна"

 На день народження письменника та драматурга Панаса Мирного, який ми відзначаємо 13 травня(Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині), неодмінно прийшли б Марія Заньковецька, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та Василь Стефаник. Панас Мирний любив збирати гостей у своєму будинку в Полтаві. До речі, це було перше і єдине його власне житло, у яке зміг перебратися з дружиною та трьома дітьми в 1903 році.

Навчався у Миргородському парафіяльному та Гадяцькому повітовому училищах. А працювати почав у 14 років.

Служив у канцеляріях, бухгалтером губернського казначейства у Полтаві, а згодом – на різних посадах у губернській казенній палаті.

Чиновником Панас Мирний був майже 40 років, дослужився до чину дійсного статського радника. Але справжнім покликанням для нього була літературна діяльність.

Через цензурне переслідування українського слова у Російській імперії ранні твори письменника друкували за кордоном.

Перші його твори – вірш "Україні" та оповідання "Лихий попутав" – з'явилися у львівському журналі "Правда" 1872-го.

Згодом друком вийшли нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" та оповідання "П'яниця", а в 1877-му в Женеві − повість "Лихі люди". У цьому ж місті опублікували і "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" – найвідоміший роман письменника.

Цей твір Панас Якович написав спільно з братом Іваном.Поштовхом для написання роману став розлогий нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», за основу якого взято розповідь візника про місцевого розбійника Василя Гнидку (цю історію письменник почув по дорозі до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р.). Нарис було надруковано у львівському журналі «Правда» у 1874 р. У ньому розповідається, як заможний селянин із Заїченців Василь Гнидка організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти. Панас Мирний назвав Гнидку «безталанною дитиною свого віку, скаліченим виводком свого побиту».У романі розповідають про капіталізацію і класове розшарування села. Головний герой − бідний селянин Чіпка. Через злидні він стає розбійником, його арештовують, везуть у Сибір, де чоловік гине.

Панас Мирний був одним із найбільш плідних українських письменників свого часу. З-під його руки вийшло 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв — усього понад тисячу творів. На жаль, левова частка його творчого доробку залишилася в рукописах.

В Україні твори Панаса Мирного почали друкувати тільки у середині 1880-х. Тоді на сторінках альманаху "Рада" опублікували перші дві частини роману "Повія" та оповідання з циклу "Як ведеться, так і живеться".

Багато творів письменник створив у своїй першій полтавській квартирі, яка була на вулиці Монастирській. Згодом він переїхав на Малосадову (тепер Короленка), а 1903-го − у власний будинок у теперішньому мікрорайоні Кобищани. У ньому письменник продовжував роботу над романом "Повія", написав поему у прозі "Сон", оповідання "Пригода з «Кобзарем»", "Дурниця".

Майже у 40 років Панас Якович одружився на капітанській доньці Олександрі Шейдеман. Із нею виростив трьох синів. Письменник підтримував тісні зв'язки з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком та іншими.

Він був членом нелегальної організації "Унія" у Полтаві. Вона поширювала заборонену українську літературу. Крім того, співпрацював із журналом "Рідний край", який 1905 року почали видавати у Полтаві.

Тривалий час Панас Якович не розкривав свого літературного псевдоніма. У листі лікарю Івану Зубковському писав: "...багато моїх знайомих знають, хто такий «Панас Мирний», але я за життя свого не хотів би рекламувати свого прізвища, серйозно вважаючи себе негідним тих прославлянь, які створилися навколо імені Мирного".

Сучасники згадують, що Панас Якович був надзвичайно скромною людиною.

"Ні, не хочу тієї слави, їй-богу, не хочу. Вся моя слава – Україна", – говорив Панас Мирний.

Помер письменник 28 січня 1920-го, похований у Полтаві. У будинку, де він проживав, нині діє Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного. Відомим широкому загалу письменник став уже після своєї смерті.

Ми запрошуємо вас у подорож сторінками творів Панаса Мирного.Чекаємо на вас у бібліотеці! Обирайте свій том: від бурхливих «Хіба ревуть воли...» до щемливої «Повії».

Подарунок для матусі

 Традиційно День матері в Україні відзначають в другу неділю травня. Цього року свято припадає на 10 травня.

Мама щодня знаходить спосіб подбати про всіх – навіть у найбільш завантажені дні. Її турбота часто непомітна, але завжди відчутна. День матері – гарний привід нагадати їй, що час для себе теж важливий, і подарувати щось, що підкреслить особливість цих моментів. 

В Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою напередодні Дня матері відбувся творчий мікс з виготовлення  "квіткових" листівок для найрідніших та весняних  квітів у техніці "орігамі" "Подарунок для матусі ".Кожна дитина вклала свою любов та частинку своєї душі в подарунок для улюбленої неньки.

Материнська любов – тиха й незламна сила, що формує нас зсередини та залишається поруч у найважливіші моменти життя. Вона проявляється в турботі, підтримці, здатності зрозуміти без слів і відпустити тоді, коли це найскладніше. 

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

Знайомтесь!Найкращі письменники Європи

 Щороку 9 травня Україна, Європейський Союз та інші держави відзначають День Європи. 
Для України ця дата є не лише нагадуванням про євроінтеграцію, а й символом незламного прагнення до свободи, гідності та демократичних цінностей, за які сьогодні бореться кожен свідомий громадянин. Українці святкують разом із ЄС, підтверджуючи свій вибір бути частиною великої європейської родини.

Ми вдячні країнам ЄС за масштабну політичну, економічну, гуманітарну та військову допомогу. Це свідчення реальної солідарності, яка не просто зміцнює Україну, а й формує нову сильну Європу, де свобода і справедливість — понад усе.

День Європи — це не про минуле, а про наше спільне майбутнє. Україна вже є частиною європейської родини — і попри війну, ми продовжуємо змінюватися, зміцнювати державу та об’єднувати навколо себе демократичний світ. Разом ми збудуємо Європу, в якій немає місця агресії, а є лише сила єдності.

До Дня Європи в Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою оформлено книжкову виставку-саквояж "Знайомтесь!Найкращі письменники Європи", яка містить твори найяскравіших європейських письменників в українських перекладах та твори відомих українських письменників як класиків,так і сучасних авторів.
Література Європа,в тому числі література України, звичайно, має своїх фаворитів серед дітей, молоді та читачів старшого покоління.
Наша добірка книг не може не зацікавити шанувальників друкованого слова.
Запрошуємо до перегляду всіх бажаючих!

Пам'ятаємо-Перемагаємо!

 

8 травня Україна та світ відзначають 81-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Це день пам’яті за загиблими та жертвами тієї кривавої війни, це чергова 

річниця нагадування вчинених воєнних злочинів, наслідків злочинів проти 

людяності.
Друга світова війна забрала десятки мільйонів життів у всьому світі. Для 

України, зокрема, це було величезною трагедією, що вимірюється мільйонами загиблих українців, а територія України стала театром воєнних дій. Війна 

прокотилася українською землею двічі.
Але треба також пам’ятати, що Друга світова розпочалася внаслідок 

домовленостей двох тоталітарних режимів. І сьогодні, спотворюючи історичні 

події, росія намагається монополізувати Перемогу, замовчуючи роль інших 

держав та народів у цій боротьбі. Окрім цього, росія, ставши новим сучасним 

агресором, намагається за будь-яку ціну виправдати напад на нашу країну. Фактично росія перетворилася на спадкоємицю нацизму, продукуючи свій рашизм. Вона більше хвилюється за парад, заради якого готова вбивати мирних українців.

Перемога – це передусім мир, а не війна. І нині українці, відстоюючи свою свободу у розв’язаній росією війні, вкотре нагадують усім важливість миру.

Ми не дамо переписати нашу історію, ми вкотре нагадуватимемо про внесок 

українців у перемогу над нацизмом.
Разом з усім цивілізованим світом українці схиляють голови в пам’ять про 

кожного, хто став жертвою війни, хто наближав мир. Давайте завжди пам’ятати ціну перемоги над злом.

На вшанування пам’яті про кожного, хто, долаючи втрати і горе, приклав титанічні зусилля в боротьбі з нацизмом, а також усіх жертв цієї страшної війни,Опішнянська бібліотека підготувала книжкову виставку «Пам'ять з біллю в серці».

Запропоновані матеріали розкривають місце і роль України у Другій світовій війні, внесок українського та інших народів у перемогу над нацизмом, розповідають сувору правду про ті важкі роки, коли кожен день відбувався подвиг, висвітлюють різні аспекти життя українців в умовах воєнного часу.