Велесова ніч: традиції, обряди і заборони

Не вампіри, а упирі, не привиди, а мавки: святкуємо Велесову ніч, а не Хелловін

Виникнення свята

Із запровадженням на території України християнства й появою церкви багато язичницьких свят було трансформовано з метою "приборкати" й "цивілізувати" традиції язичників.

Велесова ніч - стародавнє українське свято, що припадає на ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Воно має глибокі корені в дохристиянських язичницьких традиціях та пов'язане з богом Велесом.

Первісно Велес вважався богом земного достатку, опікуном купецтва, торгівлі, покровителем домашньої худоби та хмар ("небесної худоби"), мистецтва, музики, поезії, краси та любові. Його сприймали як опікуна творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців.

Наші пращури вірили, що саме Велес відповідальний за розквіт людської душі у буремному світі. Крім того, саме Велес нібито подарував чарівне знання спілкування людини й природи, навчив обробляти землю та жити у злагоді із тваринами (не вбивати, а вчитися відчувати їх, дбати про них, а потім тільки брати зістрижене хутро чи молоко).

Інколи Велесу приписували навіть функції посередника між світом живих і мертвих.

Традиції

У переддень свята існував звичай наводити чистоту в будинку та купатися, для душ померлих предків залишали новий віник та відро чистої води.

Будинки перед цією ніччю належало прикрашати горобиною - щоб відлякати злі сили. Під порогом з цією ж метою розсипали сіль.

Оселю традиційно прикрашали гарбузами, яблуками, кабачками й осінніми квітами.

Атрибутом святкування Велесової ночі було багаття, яке розпалювали на найвищій частині певної місцевості (пізніше через нього стрибали, щоб очистити душу й тіло). 

Крім того, наші пращури вирізали гарбузи, ставили в них свічки й загадували бажання (кладучи під подушку яблуко, яке потрібно було з'їсти зранку).

Обряди

Ввечері перед Велесовою ніччю всі члени родини сідали за стіл до "мовчазної вечері" й символічно "частували" померлих родичів (згадуючи лише найкраще про них). Завершувалась вечеря словами: "Прощайте, Діді. Йдіть, з собою (біду, хворобу тощо) заберіть, нас довго чекайте".

З настанням ночі на подвір'я виставляли їжу з власного столу, а на підвіконні запалювали свічку та ін.

Погляд у майбутнє

Уявіть: через кілька років Велесова ніч може стати новою культурною традицією в Україні. Бо це не просто альтернатива Хелловіну. Це свято, яке має всі шанси стати частиною нової культури, де українське минуле природно поєднуються з сучасністю.

(При підготовці публікації використані світлини наших користувачів та інформація з відкритих джерел)

Світ Володимира Лиса

 Сьогодні свій день народження святкує Володимир Лис – український літератор, журналіст.

Довгий час він працював у редакціях багатьох газет, тому мав нагоду з перших вуст чути різні життєві історії. Саме завдяки цьому у його творах читачі бачать правду життя, котра буває драматичною, трагічною, або ж щасливою.

Багаторазовий лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації, Золотий письменник України-2016. За сагою Століття Якова (2016), названою Найкращим романом десятиріччя знято серіал.

Століття Якова – це історія поліського селянина в круговороті 20 століття. Роман увійшов у п’ятірку фіналістів Книги року Бі-Бі-Сі 2010 та набув ще більшої популярності після екранізації 2016, за рік його тиражі досягли 60 тисяч.

Окрім романів-призерів конкурсів Романа (2001), Маска (2002), Острів Сильвестра (2008), вийшли друком твори: "Графиня" (2010), що поєднує різні часові пласти, Соло для Соломії (2013), Країна гіркої ніжності (2015), побудовані навколо жіночих образів, книга з серії Життя видатних дітей (від Сократа і Данила Галицького до сестер Бронте).

Письменник відомий своїми прогностичними вміннями, що засвідчує видання Таємна кухня погоди (2008).

Запрошуємо до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою ознайомитися з творчістю письменника.

Цікаві факти про гарбузи

 26 жовтня – День гарбуза (Pumpkin Day).

Головна мета цього дня – поширювати інформацію про цілющі властивості цього продукту та його цінність для організму.

Україну не можливо уявити без гарбузів. Його можна сміливо назвати одним з атрибутів осені. Гарбуз – це джерело вітамінів та мінералів, корисних для нашого організму. Він же і герой містичного свята Гелловін, яке так швидко увірвалося з-за кордону у наше життя.

Цікаві факти про гарбузи

1. Насправді гарбуз (лат. Cucurbita) — це величезна ягода, вага якої може сягати кількох сотень кілограмів. Рекордний за вагою гарбуз був вирощений в Італії, а його маса склала більше тонни – 1226 кг.

2. Батьківщина гарбуза — Мексика, там його вживали ще 8000 років тому. З відкриттям Америки, смачний плід набув популярності й у Європі.

3. Всього в світі зараз існує близько 800 сортів цієї рослини, але лише чверть з них можна вживати в їжу.

4. Гарбуз вкрай невибагливі до умов, в яких їй належить рости - цю культуру успішно вирощують по всій земній кулі, за винятком Антарктиди.

5. Гарбуз є своєрідна різним «еліксиром молодості» завдяки вмісту в ній вітамінів А і Е, що дозволяє боротися з ознаками старіння.

6. Квітки гарбуза не тільки красиві, але і цілком їстівні.

7. Гарбузовий сік є натуральним снодійним засобом.

8. М'якоть гарбуза здатна зняти біль при опіках.

9. Найпопулярніше застосування гарбузів не зовсім зв’язане з їх поїданням. Світильник Джека, який виробляють на Хелловін, прийшов до нас з Ірландії та тепер вже тісно пов’язаний з осіннім сезоном.

10. У давнину в Україні гарбуз був частиною сватання - помаранчевий плід вручали незавидним женихам.

Страви з гарбуза в Україні доволі популярні, в меню українців вони займають достойне місце. Наприклад, гарбузову кашу варили ще наші бабусі, прабабусі. З часом страви вдосконалювалися, ставали більш цікавішими за смаковими якостями та візуально.

Слово до слова складається мова

 27 жовтня відзначаємо День української писемності та мови.Це свято припадає на церковний день вшанування пам'яті преподобного Нестора Літописця.

З 2000-го року до Дня української писемності та мови проводять Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Останніми роками у цьому "мовному флешмобі" беруть участь понад пів мільйона українців на шести континентах планети. Цьогоріч радіодиктант відбувся 25 жовтня, текст Оксани Забужко зачитав військовий та поет Павло Вишебаба.

Окрім радіодиктанту національної єдності, українців закликають долучитись до флешмобу #мовавільних, який організовує Міністерство культури та стратегічних комунікацій.

Українська мова налічує понад чверть мільйона слів.

Перші українські слова зафіксували у V столітті. Тоді візантійський історик Пріск Панійський під час подорожі територією сучасної України записав слова "мед" і "страва".

Засновником української літературної мови вважають Івана Котляревського, а батьком – Тараса Шевченка. В основі літературної мови є наддніпрянський діалект.

За століття, що Україна була під гнітом Росії, наша мова пережила 134 заборони. Щоб наблизити українську до російської у 1933 році із нашої абетки вилучили літеру "ґ", її повернули лише в 1990 році.

Користувачі Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою взяли участь в мовному калейдоскопі "Слово до слова складається мова" та переглянули книжкову виставку "Мова-наш оберіг,броня і найсильніша зброя",присвячених до Дня української писемності та мови.

Це свято має глибинну духовну суть та історично звеличує нашу націю. Мова є найціннішим надбанням та основою духовного багатства народу. Тож бажаємо утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну та українців.

Сергій Васильківський: художник, чиє серце належало Україні

 19 жовтня виповнюється 170 років від дня народження Сергія Васильківського - видатного українського художника, якого називали Шевченком у живописі (1854-1917).

Сергій Васильківський – один з найвідоміших і найзагадковіших митців України. Зі спогадів його друзів довідуємося, що був він дотепним, практичним, працьовитим, ховав доброту під маскою ущипливої іронії. Але про його внутрішній, інтелектуальний і духовний світ ми знаємо мало. Навіть у своїх творіннях він виражає власні почуття стримано, не бажаючи порушити класичної гармонії та тонкої рівноваги пейзажного образу. Можемо лише здогадуватися, що був він людиною набагато складнішою, ніж гадали його сучасники. А також – про те, що його глибоко хвилювали питання екології та національної ідентичності.

Народився майбутній художник у місті Ізюм на Харківщині в родині писаря, а дід був чумаком.

Середовище і оточення, в якому він зростав на Слобожанщині, було особливо сприятливим для формування його творчої особистості. Його дід-чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати - любов до народних пісень і фольклору.

Художник мальовничо передавав побут селян. Він показував, як українські традиційні хати гармонійно вписують в навколишню природу. Таким чином, роботи Васильківського відображають українські традиції та звичаї. Це можна побачити на картинах: «Опішня.Розтає», «Околиця», «Взимку в селі Опішня», «Полтавщина», «Хата в Опішні», «Поворот до весни», «Млин» тощо.

Навчався в Академії мистецтв у Петербурзі (1876-1885). Після завершення навчання у 1886 р. художник виїхав до Франції для подальшого удосконалення своєї професії.

Художник пройшов пішки багато верств Харківщиною та Полтавщиною.Відвідав наше селище,написав кілька пейзажів вулиць та околиць Опішні.Спускався Дніпром до Запоріжжя, карбуючи на полотні українські пейзажі. Є автором низки творів про козаків, на що його ще в дитинстві своїми розповідями надихав дід-чумак. «Чумацький Ромоданівський шлях»

Він багато подорожував не лише Україною, а й Францією, Англією, Іспанією, Італією, Німеччиною та Південною Африкою, де знайомився з колекціями художніх музеїв. Васильківський виставляв свої твори у Паризькому салоні.

Перед смертю С. Васильківський заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею.

Художник Васильківський залишив по собі гідний набуток для українського мистецтва - майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула в роки Другої світової війни); зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів.

В селищі Опішня одна з вулиць носить ім'я митця.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Весільний коровай.Традиції поколінь

 Щорічно 16 жовтня відзначають Всесвітній день хліба (World Bread Day)

Сьогодні в Туристично-інформаційний центр з Опішнянською бібліотекою на гостини завітали учні дев'ятих класів Опішнянського ліцею.

Школярі здійснили етнографічну мандрівку "Весільний коровай.Традиції поколінь".

В мандрівці дітей супроводжувала відома опішнянська майстриня Порскало Катерина Миколаївна, допомагали їй Шендрик Надія Василівна та Грисенко Тамара Іванівна.Присутні дізналися про весільну обрядовість-один із настійкіших і найскладніших компонентів традиційно-побутової та духовної культури. Коровайниця поділилася секретами випікання та прикрашання весільного короваю.У виконанні майстринь прозвучали українські народні пісні,пов'язані з весільною обрядовістю.

Школярі дізналися про те, як люди навчилися вирощувати це диво, чому така велика йому шана,пригадали прислів'я та приказки про хліб.

Сотні тисяч слів є в нашій мові, але першими за важливістю є Україна, мати, народ, праця і хліб.

Ведучі заходу ще раз нагадали присутнім про важливість хліба в нашому житті. Адже він здавна вважався символом святості, радості, здоров’я та багатства. Про нього писали поети і мислителі, він прославлявся в піснях і думах.

Нові знайомства та щирі посмішки

 Холодні осінні дні – чудовий привід завітати до Опішнянської бібліотеки…

У нас ви можете поспілкуватися зі старими друзями та знайти нових, дізнатися щось нове та захопливе, пограти в пізнавальні ігри,що допоможуть розвинути вашу уяву,виготовити аплікацію,помалювати,пізнати світ літератури,скористатися безкоштовним Wi-Fi та ін.

Ми завжди чекаємо на вас!