Перше видання «Енеїди» Івана Котляревського

 

23 липня 1798 року вийшло друком перше видання «Енеїди» Івана Котляревського (1769-1838). А 30 серпня 1903 року у Полтаві встановили перший пам’ятник Івану Котляревському.

«Еней був парубок моторний. І хлопець хоч куди козак». Мабуть, абсолютна більшість пам’ятає ці рядки ще з шкільних років, як і те, що «Енеїда» Котляревського – це перший твір, написаний розмовною українською мовою, який ліг в основу нової української літератури.

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта – у 1809 р., п’ята – у 1822 р.; повністю твір завершено у 1825–1826 рр., а видано у 1842 р. після смерті письменника. Перше видання «Енеїди» з’явилося у 1798 р. завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пурпури заслуговує на схвалення.

Друге видання «Енеїди» – 1808 р. Опубліковане в типографії Івана Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 р. Текст поеми і словник були скопійовані з помилками. Видання вийшло без відома і згоди Котляревського. Четверте видання – 1809 р. Видане за фінансової підтримки Семена Кочубея разом із попередніми трьома частинами окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии». Книжка містила авторський додаток під назвою «Дополнение к малороссийскому словарю». Чимало помилок лишилися не виправленими. П’яте видання «Енеїди» (1821 р.). Шосте видання (1827 р.). Письменник також склав новий українсько-російський словник до «Енеїди» на 1547 слів. Незадовго до смерті автор продав рукопис харків’янинові О. А. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах в 1842 році.

До речі в «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв.У поемі Івана Котляревського згадується "корито опішнянських слив",що є прикладом використання місцевого колориту та характерних для певної місцевості предметів та продуктів.

Поема "Енеїда" є своєрідною енциклопедією українського життя того часу, і "корито опішнянських слив" є одним з багатьох колоритних деталей, які допомагають створити яскравий образ українського середовища.