Горобині ночі Василя Шевчука

 

30 квітня 1932 року народився український письменник Василь Шевчук

Майбутній автор романів «Григорій Сковорода», «Син волі» та інших відомих творів народився в с.Бараші Ємільчинського району  на Житомирщині, в селянській родині.. 1950 року, по закінченні середньої школи, вступив на філологічний факультет (відділення українських мови та літератури) Київського державного університету ім.Т. Г. Шевченка. 

    Перші твори (ліричні вірші) надрукував 1951 року в «Альманаху молодих». За два роки з’явилася друком збірка «У труді зростаємо»,затим – поезії для дітей «Гілка яблуні», «Довгоногі косарі», «На зеленому роздоллі»; повість «Горобиної ночі»; збірка оповідань «Як Андрійко біди позбувся»; повісті «Зелений шум», «Вітрила». 

1969 року вийшов друком роман В.Шевчука «Григорій Сковорода» («Предтеча»). Книга викликала неабиякий резонанс у читацькому та літературознавчому середовищах. У останньому не раз наголошували на соковитій, чистій мові твору:

«Маленький Гриць бере сопiлку в губи,  i  та спiває,  смiється,  плаче. Спiва про батька, що повернувся з походу в гори. Смiється з брата Степана, який учора залiз на батькового коня i гепнув з  нього,  гукнувши козацьке «пугу, пугу!». А плаче вона за Дiдом, який цiкаво й страшно розказував… про оборону Чорнух од ворога i смерть  у  полум'ї  останніх мужнiх захисникiв...»  

Саме цією книгою  В.Шевчук «почався» як автор історичних та історико-біографічних  творів. Це і роман «Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою», й роман-дослідження «Велесич»,і трилогія «Під вічним небом»…  

А «Слово про Ігорів похід», віршований переспів «Слова о полку  Ігоревім», вважається одним із кращих сучасних відтворень безсмертної пам'ятки:  

Іржання коней чути за Сулою, 

Б’ють дзвони в Києві, у Новгороді сурми 

Похід скликають, стяги над Путивлем  

Загравами тривожно лопотять... 

Ще один етапний твір Василя Шевчука – роман-дилогія про Тараса Шевченка («Син волі» та «Tеpнoвий світ»), яка охоплює ціле життя Кобзаря.      Один з найталановитіших романів письменника – «Страсті за Миколаєм» (про великого українського композитора Миколу Лисенка). 

Окремою книгою – «Русь первоцвітна» — вийшли драматичні
поеми В.Шевчука («У затінку біля Хрещатика», «Князь Кий» та інші).  

Помер Василь Андрійович Шевчук 13 травня 1999 року.

В 1986 році йому було присуджено літературну премію ім.Андрія
Головка.

За матеріалами
інтернет-видань

Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…

 Чорнобиль – код національної трагедії і, разом з тим, безмежної мужності і людської гідності. Вже тридцять дев'ять років живуть люди з присмаком полинової гіркоти, вже тридцять дев'ять років здригаються, вдивляючись і прислухаючись до новин, пов’язаних з «мирним атомом». Випробування довжиною в тридцять дев'ять років, долає вже друге покоління.

Щороку згадуємо, щороку зустрічаємося зі свідками, аби не забути, осягнути масштабність трагедії і не допустити знову.

В Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою провели годину застереження «Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…»,на якій учні 7-А класу Опішнянського ліцею зустрілися з учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Присутні переглянули документальний фільм про Чорнобильську катастрофу "Чорнобиль:трагедія,подвиг,пам'ять...",ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС поділилися з школярами своїми спогадами про ті трагічні події, коли всі сили цивільних та військових були кинуті на ліквідацію вибуху на ЧАЕС.Школярі мали можливість отримати відповіді на питання, які виникали під час спілкування. 

Присутні на заході хвилиною мовчання вшанували всіх, кого забрав Чорнобиль та загиблих Героїв, які віддали життя в боротьбі за звільнення країни від російських окупантів.

Низький уклін всім,хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

Презентація нової збірки поезій «Пам'ять полину» талановитої поетеси Тетяни Кльокти

 Сьогодні в Туристично-інформаційному центрі з бібліотекою відбулася презентація нової збірки поезій «Пам'ять полину» талановитої поетеси Тетяна Кльокта .

Тетяна Михайлівна – поетка, педагогиня, членкиня Національної спілки письменників України, Полтавської спілки літераторів.Народилася 21 вересня 1964 р. в с. Бірки Зіньківського району Полтавської області,нині проживає в с.Малі Будища Полтавського району. Навчалася в Бірківській середній, Малобудищанській восьмирічній та Опішнянській середній школах Зіньківського району. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка, де була активною учасницею літературної студії «Заспів». Заступниця директора з навчально-виховної роботи Малобудищанського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Опішнянської селищної ради.

Пані Тетяна авторка шести поетичних збірок: «Неповторність» (2006), «За порогом тиші і гомону» (2011), «Намалюй мені день» (2013), «І знову поринаю в чебреці» (2014), «Між богом і травою» (2018) та "Пам'ять полину"(2024).

Триразова лауреатка Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (2012,2014,2019р.р.),лауреатка ІІ Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнійчуковська премія» в номінації «Поезія для дітей» (2014 р.),лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2020 р.).Лауреатка Полтавської обласної премії ім. Панаса Мирного (2019 р.),літературно-мистецької премії імені Володимира Малика,VI Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича,ХХІv Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка в номінації "Мій Шевченко.Літературне втілення"(2018 р.)

Збірка поезій «Пам'ять полину» це вже шоста поетична книга Тетяни Кльокти, яка містить як вірші останніх років так і вірші для дітей. Тематика творів збірки різнопланова та різнобарвна. Це і поезія для дітей і всіх, хто родом з дитинства, й поезія, яка проведе нас в усі чотири пори року, й поезія, яка знайомить з авторкою, її родиною, її світоглядом.

Присутні на заході були зачаровані ліричними поетичними рядками авторки.Кожен вірш торкався струн душі, змушував розмірковувати, співпереживати, радіти й сумувати.Атмосфера зустрічі коливалася від трагічно-сумної,ліричної до патріотичної – адже ми переживаємо зараз часи, в які, як ніколи, життя і смерть, радість і смуток ходять дуже близько одне від одного.Поєднання поезії та музики створило незабутні враження у присутніх.

На заході прозвучали пісні у виконанні гурту "Надвечір'я",власну поезію прочитала учитель музичного мистецтва, історії мистецтв, основи здоров’я,  педагог-організатор Опішнянського державного художнього ліцею імені Василя Кричевського Оксана Шулик.

Дякуємо пані Тетяні за подарований всім заряд позитиву, творчої енергії та весняного настрою.Чекаємо нових зустрічей!

Людина великої щедрості, душевної чистоти, закоханості в життя.

 

Людина великої щедрості, душевної чистоти, закоханості в життя. До 105-річчя від дня народження Григорія Тютюнника

23 квітня 1920 року в селі Шилівці  на Полтавщині народився майбутній майстер українського слова, педагог і журналіст Григорій Михайлович Тютюнник. Визнання читачів і популярність йому приніс роман «Вир», який назавжди вписав ім’я автора в історію вітчизняної літератури.

Закінчивши семирічку в рідному селі, Григорій  вступив до Зіньківської середньої школи, а з осені 1938 року юнак навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Писати почав Григорій Тютюнник ще у шкільному віці. Відтоді все життя не кидав писати поезії. Олесь Гончар, який добре знав Григорія Тютюнника від студентських часів, у передмові до кількох ліричних віршів друга, вміщених у збірнику «День поезії» (1963), розповідав: «В університеті ми називали його просто: Гриць. Для нас він був передусім поет. І не лише своїми віршами… В усьому його душевному складі було щось поетичне, і навіть його «чайльд-гарольдівська» нахмуреність, що мимоволі викликала усмішку, та розвихрений циганський чуб, що він його деколи грізно напускав аж на очі, не могли приховати від нас справжнього Гриця з його ніжною, мрійливою, довірливо-чистою душею».

Захоплення поезією привело Григорія на засідання літературного об’єднання  університету, а на початку 1940 року в Будинку письменників відбувся перший творчий вечір Тютюнника. У студентське товариство філологів чорноокий красень Григорій завжди вносив безмежжя щирості і свіжості, дотепних жартів і бадьорості. Його вірші були сповнені любові до рідної землі. У першому номері місячника «Літературний журнал» за 1941 рік були надруковані дві поезії Тютюнника: сюжетний вірш «Дивиться мати на чорні ворота» і пейзажна зарисовка «Вже осінь».

Восени 1941-го студент-третьокурсник Григорій Тютюнник пішов добровольцем на фронт. Суворі випробування випали на його долю. Дві втечі з полону, перебування в партизанському загоні, що діяв на території Чехословаччини, два тяжких поранення. Після тривалого лікування у госпіталях визнаний лікарями непридатним до військової служби Григорій Тютюнник повернувся на рідну Полтавщину в квітні 1945-го. По закінченні університету він викладав українську мову і літературу у Львівському технікумі підготовки культосвітніх працівників, а згодом – у Кам’янко-Бузькій середній школі. На сторінках обласної преси письменник публікував свої твори. Перше друковане оповідання Тютюнника «Мирон Розбийгора» вмістив журнал «Жовтень» у 1950 році. Наступного року з’явилася перша прозова збірка «Зорані межі». Тоненька книжечка з кількох оповідань і новел засвідчила, що її автор – художник з яскраво індивідуальною манерою письма.

Новою сторінкою у творчій біографії Григорія Тютюнника була повість «Хмарка сонці не заступить» (1956). Цей твір привернув увагу читача правдивим і колоритним змалюванням буднів повоєнного села, життєвою глибиною та гостротою проблематики, влучно схопленими людськими характерами.

Вершинним у творчості Григорія Тютюнника став його роман «Вир», широке епічне полотно, що відкрило безмежне багатство людських доль і характерів. Твір належить до художніх документів доби, що написані не просто сучасниками, а безпосередніми учасниками подій. Особисто пережите і новий морально-історичний досвід автора сприяли непідробній вірогідності зображеного. Над романом «Вир» письменник почав працювати у 1956 році. Г. Тютюнник задумав створити епопею у трьох або й чотирьох частинах, провести своїх героїв через складні життєві перипетії, показати, як виходять із крутого виру життя людські душі, міцні й гартовані. Автор хотів показати українське село напередодні війни – у першій книзі, у другій – під час війни, а в третій – повоєнне життя. Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень» у 1959 році. Наступного, 1960-го твір вийшов окремим виданням одночасно не лише у Києві, а й за кордоном. На жаль, задуму письменника про широку панорамну епопею судилося здійснитися частково – його передчасна смерть обірвала творчі плани. Закінчив Григорій Тютюнник лише дві частини роману. 28 серпня 1961 року літератор раптово помер. Друга частина «Виру» опублікована 1962 року, а наступного, 1963-го його автор був посмертно удостоєний звання лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка.

У численних публікаціях, в оцінках літературної критики і схвильованих листах читачів було висловлено почуття щирого захоплення мужнім і світлим самобутнім талантом письменника, його великим подвижницьким трудом.

Григорій Тютюнник помер 29 серпня 1961 року у Львові. Він похований на Личаківському цвинтарі.

Коротким, але яскравим було життя Григорія Тютюнника. Його молодший брат Григір писав: «Він мав талант людяності, і вроджений, і вистражданий. Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові… Мало – бачити, мало розуміти. Треба – любить… Бо любов – то найвищий дар, який може отримати людина…».

Таким талантом були щедро наділені обидва брати Тютюнники.    

Великодній вернісаж

 

Українці відроджують та свято бережуть свої національні традиції, уявлення про весняне пробудження, про невмирущість вічно живого духу нашого народу.

 Особливо хочеться передати ці традиції юному поколінню.

У ці святкові дні Воскресіння Христового пропонуємо  користувачам Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою переглянути книжково-ілюстративну виставку-інсталяцію "Великодній вернісаж".Відвідувачі зможуть ознайомитися із книгами українських етнографів, які висвітлюють національні особливості українських Великодніх свят.З видань, представлених на виставці, ви дізнаєтесь, що потрібно покласти у великодній кошик, господині віднайдуть смачні рецепти пасок, великоднього печива та красиві великодні декорації для своєї оселі.

Завітайте до нас  і ви отримаєте багато позитивних емоцій від спілкування з книжковими виданнями, представленими на експозиції. 

Великоднє диво

 Сьогодні до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою на народознавчу годину та  майстерку з виготовлення великодньої листівки "Великоднє диво" завітали учні 2-Б класу Опішнянського ліцею з учителями Осадчук Людмилою Іванівною та Педченко Світланою Володимирівною.

Наближається Великдень. Про найпопулярніші і цікаві звичаї, правила святкування, традиції писанкарства і смачні великодні страви дізналися наші маленькі читайлики напередодні Великодня В це чудове світле свято хочеться привітати рідних, близьких та друзів листівками, зробленими власними руками.
Великодні листівки своїми руками – прекрасна ідея для такого презенту. У них можна написати побажання або напуття на майбутній рік. А дитячі вироби зберігаються батьками та близькими все життя.
Діти створили яскраві, оригінальні листівки, у які кожен вклав частинку душі. Така листівка має дуже святковий вигляд. Вона поєднує в собі декілька кольорів, витинанку на великодню тематику та квіти. Зроблена дитячими руками, з великою любов'ю, вона принесе рідним приємні хвилини родинного затишку. Діти виготовили листівки з побажаннями миру, злагоди та найшвидшо] ПЕРЕМОГИ!!!