Презентація "чарівної" книги Оксани Гордійко

 Сьогодні в Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою відбулася презентація повісті-казки "Софіїні небеса,або Чарівний Дар гномів" письменниці, художниці, журналістки Оксани Гордійко.  

Оксана Гордійко багато років працювала журналістом в ОДТРК « Лтава». Нині ж вона разом з родиною мешкає у польському місті Вроцлав.

Її повість-казка відзначена спеціальною премією міжнародного літературного фестивалю Open Eurasian Literature Festival & Book Forum. Здобула вона перемогу й у конкурсі «Коронація слова».  

Книгу «Софіїні небеса, або Чарівний Дар гномів»  пані Оксана писала впродовж двох років. Вона  малювала й ілюстрації до твору. Історія відбувається через світосприйняття 11-річної дівчинки. Її родина після подій на Майдані переїздить до польського міста Вроцлава.Де відбувається багато чарівних та загадкових подій.Вроцлавські гноми повідомили Софійці, що вона обрана. І має чарівний дар. Вони розповіли їй про фарби, якими можна намалювати будь-яке майбутнє. Але ці фарби, у залежності від того, до якої людини вони потрапляють – хорошої чи поганої, можуть змінювати реальність. 

 Нині письменниця пише продовження історії. Події відбуватимуться вже в Україні. У якому саме місті –  поки що тримається в таємниці.

Присутні вдячними оплесками подякували пані Оксані за теплу та затишну зустріч.

У кінці зустрічі відбулася автограф-сесія, на якій всі охочі мали змогу придбати книгу авторки з її автографом і побажаннями.

Щиро дякуємо пані Оксані за візит до нашого Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою та цікаву  атмосферну презентацію,бажаємо творчих злетів, наснаги, здоров’я та всім нам  ПЕРЕМОГИ і розквіту Україні. Тож будемо чекати від авторки нових видань та цікавих презентацій. 

Хто не жив посеред бурі,той ціни не знає силі

 

25 лютого відзначається День української жінки, також відомий як День українки, на честь народження видатної української письменниці та громадської діячки Лесі Українки. Це свято стало своєрідним символом вшанування її спадщини та вагомого внеску у розвиток українського суспільства.

Леся Українка (Лариса Косач) - одна із найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Вона змалку отримала освіту, володіла кількома мовами, самостійно вивчала історію, філософію та літературу. Через тяжку хворобу не змогла здобути формальну освіту, але стала однією з найвидатніших українських поетес і драматургів.

Після себе вона залишила величезну спадщину, яка й сьогодні надихає українців у боротьбі за свою свободу.

Завітавши до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою,ви маєте унікальну нагоду ознайомитися з  найграндіознішим проектом Українського інституту книги - повним нецензурованим академічним  зібранням творів Лесі Українки в 14 томах.

Пропоноване 14-томне зібрання відрізняється від попередніх п’яти спроб оприлюднити зібрані твори Лариси Косач-Квітки не лише кількістю томів. Принципова відмінність — це максимальна увага до рукописів Лесі Українки, зокрема до чернеток, які відкривають завісу над таємницями творчого процесу.

До повного академічного зібрання творів Лесі Українки в 14 томах увійшли всі знайдені на сьогодні тексти письменниці. Відновлено фрагменти й матеріали, вилучені цензурою в попередніх виданнях. Додано розлогі текстологічні, історико-літературні та реальні коментарі.

Зібрання творів Лесі Українки містить поетичні, драматичні, прозові, літературно-критичні і публіцистичні твори письменниці, а також переклади, записи народної творчості, листи. Дане видання є науково-критичне, розраховане на широке коло читачів.У том 11 включено листи Лесі Українки за 1876–1896 роки, збережені в оригіналах, копіях чи першодруках, із загальною передмовою; у том 12 – за 1897–1901 роки; у том 13 – за 1902–1906 роки; у томі 14 – за 1907–1913 роки.

Леся Українка була не тільки талановитою письменницею, але й сильною, незалежною жінкою, яка боролася за права жінок та гендерну рівність.Її творчість пронизана ідеями фемінізму та боротьби за права жінок на особисте життя, тіло та фінансову незалежність.

Рідна мова нас єднає!

 Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову. 
Ліна Костенко

Міжнародний день рідної мови – це важливе свято, яке щороку 21 лютого відзначають у всьому світі. Це не лише нагода вшанувати рідну мову, а й привернути увагу до її збереження, розвитку та популяризації. Це свято було започатковане ЮНЕСКО у 1999 році і з 2000 року відзначається в усьому світі. Ідея відзначення Міжнародного дня рідної мови виникла у зв’язку з трагічними подіями 1952 року в Бангладеш, коли загинули студенти, які боролися за право навчатися рідною бенгальською мовою. Саме тому 21 лютого стало символом боротьби за мовні права та збереження культурної ідентичності.

Сьогодні у світі існує понад 7 000 мов, але, за оцінками лінгвістів, майже половина з них перебуває під загрозою зникнення. За даними ЮНЕСКО, кожні два тижні зникає одна мова, що веде до втрати культурного розмаїття та самобутності народів. Особливо вразливими є мови корінних народів, які не мають офіційного статусу або державної підтримки.

Українська мова має давню історію, яка бере свій початок ще з часів Київської Русі. Вона пережила складні періоди, проте змогла зберегти свою самобутність і красу. Сьогодні українська мова є державною мовою України, і її розвиток та захист є важливими пріоритетами державної політики. За даними останнього перепису населення, понад 67% громадян України називають українську своєю рідною мовою. Завдяки впровадженню Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” в останні роки спостерігається позитивна динаміка у використанні української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська мова славиться своєю милозвучністю, багатством лексики та виразністю. Вона входить до трійки наймелодійніших мов світу разом з італійською та французькою. Це мова пісень, поезії та ніжних слів. Завдяки гармонійному поєднанню голосних і приголосних звуків, українську мову часто називають “солов’їною”.

Наші поети та письменники оспівували її красу у своїх творах. Українська мова передає глибину почуттів, мелодійність природи та силу народу. Давайте разом поринемо у світ поетичних рядків, що прославляють нашу рідну мову.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

             Володимир Сосюра

Мова кожного народу —

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту — навіки —

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, —

Бо ж єдина — так, як мати, —

Мова в кожного із нас!

            Наталя Забіла

Сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність, мова стала одним із найважливіших символів національної єдності та опору. Використання української мови у публічному просторі, освіті, культурі та військовій справі є не лише ознакою патріотизму, а й потужною зброєю у боротьбі за власну ідентичність. Мовна свідомість є ключовим фактором, що допомагає згуртувати суспільство, зміцнити дух нації та підтримати українських воїнів.

Значення мови в умовах війни стало ще більш очевидним: вона об’єднує людей, формує національну самосвідомість і демонструє нашу стійкість перед викликами. Кожен, хто говорить українською, робить свій внесок у збереження та зміцнення української державності. Саме тому важливо продовжувати підтримувати українську мову, вивчати її, розвивати та передавати наступним поколінням.

Герої першої Перемоги у битві, що триває...

 Цьогоріч пам’ять Героїв Небесної Сотні ми вшановуємо з гаслом:

 «ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ».

Саме 20 лютого 2014 року в середмісті Києва загинуло найбільше людей – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013-2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року за демократичні цінності й територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.

Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва «Небесна Сотня» виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона пролунала під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21-22 лютого 2014 року. 

 

Користувачі Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою приєдналися до 12-тої всесвітньої тихої акції вшанування Героїв Небесної сотні і усього українського Небесного воїнства "Ангели пам'яті-2025".Акція "Ангели пам'яті" була започаткована як символічна щорічна традиція поминати загиблих за Україну білими паперовими ангелами.Щороку українці в усьому світі створюють тисячі витинанок із білого паперу,які символізують загиблих за Україну та віру в перемогу.

 

Запрошуємо усіх приєднатися до цієї важливої ініціативи і стати частиною всесвітньої акції «Ангели пам’яті».

І не одна вже сотня, на жаль, далеко не одна, загинула в бою та дивиться на нас тепер з небес і бачить весь цей жах та горе...

Пам`ятаймо про них і пам`ятаймо про всіх, хто поклали своє життя за світле майбутнє нашої країни!

Герб України – символ віри і надії

19 лютого - День Державного герба України

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.

Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

Тризуб як державний символ України був обраний невипадково, із давніх часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Археологи знаходили це зображення у багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери. Існує понад тридцять теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу, тощо).

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Тризуб об’єднує українських патріотів, наших хлопців та дівчат ЗСУ, він зображений на шевронах наших захисників, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших говорить, що цей давній знак є містичним символом тривимірності світу.

Релiгiйна версія стверджує, що це стилізоване зображення голуба — символу Святого Духу. Також існує популярна версія, що нiбито тризуб — це сокiл, який пiкiрує на здобич.

Автори іншої версії вважають, що в тризубі зашифроване слово «воля». Ця версія, до речі, з’явилася вже після затвердження тризуба як герба УНР. Тоді дехто також почав «розшифровувати» у тризубі початкові літери імен: Володимир, Ольга, Ярослав

Наші предки використовували тризуб як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали в багатьох пам’ятках культури, датованих ще першим століттям нашої ери.

Офіційне зображення державного герба УНР з’явилося 22 березня 1918 року – рівно через два місяці після проголошення її незалежності IV Універсалом Центральної Ради.

Особливим часом для відродження державної символіки стали події зими 2013-2014 року. На Майдані під час Революції Гідності тризуб малювали на щитах і шоломах.

Під час повномасштабного російського вторгнення український герб відіграє важливу роль, як символ стійкості, героїзму та прагнення до незалежності, які демонструє весь український народ.

В Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою організовано книжково-ілюстративну виставку-дату "Герб України-символ віри і надії".

В виданнях, представлених на виставці, читач знайде інформацію про походження цього символу, його історію і чому він має велике значення для українців.  

Тож запрошуємо вас до цікавого та пізнавального перегляду.

Чекаємо на зустріч з вами.

В Єднанні сила і міць

 16 лютого Україна відзначає державне свято - День єднання, свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. Цього року ми святкуємо його вчетверте. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.Приєднатися до святкування можна одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку, організувавши патріотичний флешмоб або ж, задонативши тим, хто зараз обороняє нашу свободу та мир на фронті.

 Туристично-інформаційний центр з Опішнянською бібліотекою долучився до відзначення Дня єднання флешмобом та спільною артакцією "Долоньки єднають".Маленькі відвідувачі виготовили та розфарбували вирізані з паперу долоньки єднання,які символізують МИР!  

Для користувачів старшого віку підготували патріотичний інформер “В Єднанні сила і міць”.  Інформер познайомив читачів з історією виникнення свята та традиціями святкування, поглибив знання про Україну, її символіку.

 Ми хочемо бачити чисте небо, яскраве сонце, зелену і квітучу рідну землю! День єднання!!! Є те, що болить усім!!! Але ми впораємося, якщо будемо разом, будемо єдині! З вірою у світле майбутнє і мирне небо над головою! 

З Україною в серці

 Сьогодні, в День Святого Валентина-романтичного та яскравого свята добра й любові до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою завітали маленькі відвідувачі,учні 1-А класу Опішнянського ліцею з класним керівником Канівець Інною Іванівною на майстер-клас з розпису пряників-валентинок "З Україною в серці".

Творчі,активні,непосидючі дітлахи з величезним ентузіазмом,завзятістю та фантазією творили диво своїми руками.

Панувала справжня творча атмосфера.

А який смачнючий чай з пряниками-сердечками, розписаними власноруч! 

Ось так романтично, весело та цікаво пройшов чарівний Валентинів день в Туристично-інформаційному центрі з бібліотекою!

Акція "Даруйте книги з любов'ю!"

  Напередодні Міжнародного дня книгодарування (Book Giving Day) до нас з подарунком завітала  Олена Марченко.

Дякуємо пані Олені за чудовий подарунок!Подаровані вами книжки, можливо,стануть для когось джерелом натхнення,а ,можливо,джерелом яскравих емоцій чи заспокоять душу від тривожного сьогодення.Адже книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє добро і любов,  дає нам відповіді на всі запитання.

 Добрі справи робити приємно!

Літопис Самійла Величка – як джерело історії козацтва

 355-та річниця від дня народження козацького літописця Самійла Величка

11 лютого 1670 року у селі Жуки на Полтавщині народився Самійло Величко — відомий український літописець, чия праця стала важливим джерелом історії козацької доби. Величко написав чотиритомний літопис, який до сьогодні є одним із найбільш значущих і найбільших за обсягом українських літературних творів XVIII століття.

Козацькі літописні джерела XVII – початку XVIII століття – винятково цікава й важлива частина національної історичної спадщини українського народу.

За масштабом задуму, способами реалізації, обсягом використаних документів і глибиною викладу подій «Літопис Самійла Величка», безперечно, можна вважати унікальною пам’яткою української історичної думки козацької доби. Це фундаментальний історичний трактат, написаний упродовж кінця XVII – першої чверті XVIII ст. Величко вперше поставив за мету створити велику історію України.

Літопис – книга про Україну, її непросту долю, видатних і рядових людей. А водночас – і про самого Самійла Величка, який ніби на сповіді в читача розповідає про свою віру, надію, свої прикрощі й болі, ділиться своєю мудрістю.

Йому не пощастило побачити свою працю опублікованою – помер, полишивши величезний рукопис для майбутнього. І тільки 1848 року в Києві вийшов у світ перший том праці.

Завітайте до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою та доторкніться до важливої частини національної історичної спадщини українського народу.

Даруйте книги з любов'ю!

 14 лютого кожного року світ відзначає цікаву та молоду подію під назвою Міжнародний день дарування книг.Найтепліше книголюбське свято.Воно об’єднує всіх, хто любить читати. Цього дня даруйте книги друзям та незнайомцям, віддайте їх бібліотекам, школам, дитячим будинкам, лікарням чи просто залиште твори друку у людних місцях.

  Це чудове свято книги співпадає з Днем Святого Валентина. Тож ви можете поєднати свою любов до когось або до себе із подарунком книги.

В цей складний час для бібліотекарів це один з найдорожчих подарунків.

Діліться в цей день книгами та почуттями!

Книги-ювіляри 2025 Еріх Марія Ремарк Тріумфальна арка

 «Тріумфальна арка» — роман німецького письменника Еріха Марія Ремарка, вперше опублікований у США в 1945 році; німецьке видання вийшло в 1946. 

Еріх Марія Ремарк – один з найвідоміших письменників ХХ століття. Його антивоєнні романи “На Західному фронті без змін”, “Три товариші”, “Тріумфальна арка” є справжніми світовими сенсаціями, що не втрачають актуальності й донині. Поруч із Гемінґвеєм та Олдінґтоном Ремарк – одна з культових постатей літературної течії “втраченого покоління”.

Спойлер сюжету:Франція, 1939 рік. Світ на порозі Другої світової війни. Людвіг — один з тих, хто вже відчув жорстокість нацистів: він пройшов тортури гестапівців, концтабір, утратив кохану. Рятуючись, чоловік тікає до Франції та змінює ім’я. Відтепер він хірург-біженець Равік. Митарства та злидні емігрантської долі лягають на плечі чоловіка. Одного разу він зустрічає Джоан Маду, актрису з Італії. Вона так само, як і Равік, самотня й загублена в цьому холодному світі. Лиха година поєднує їхні душі, а кохання, яке спалахує між ними, стає гірким від сліз…

Завітайте до Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою візьміть книжку "Тріумфальна арка" та ознайомтеся з творчістю Еріха Марії Ремарка - людини, яка сперечається з війною.