Весняні канікули в бібліотеці

 Чекаємо на кожного школярика, старшокласника, який на канікулах сумує, шукає друзів, хоче прочитати чудові та потрібні книги, весело розважитися і змістовно провести свій вільний час!

WI-FI, книги, ігри,розваги,творчі заняття,чаювання – для вас!

Spring vibe

 Навесні кожного із  нас радують тендітні  квіти, які першими відчувають ще не зовсім теплі, але вже приємні промінчики весняного сонечка. Первоцвіти символізують пробудження і відновлення життя після довготривалої зими, але саме вони найбільше потерпають від людини, їх значно більше зривають порівняно з літніми квітами. Деякі з цих квітів на межі зникнення та занесені до Червоної книги України. 

 

Зривати первоцвіти задля букетів, які швидко зів’януть, не варто. Найкраще милуватися квітами на галявинах, фотографувати їх та зберігати у вигляді світлин,аплікацій чи малюнків. 

Діти дуже люблять малювати,тому в Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою провели артхвилинку "Spring vibe",на якій школярі дізналися,що первоцвіти – це не просто красиві квіти, але й важлива частина природного циклу, яка приносить радість,намалювали неповторні, яскраві  малюнки першоцвітів та придумали для квітів нові назви.Наприклад,підсніжники назвали білосніжниками,бо вони мають біленькі квіточки.

 P. S.Під час підготовки заходу жодна дика квітка не постраждала.

У кадрі-КНИГА!

 Триває Всеукраїнський тиждень дитячого читання.Мета акції – популяризація сучасної книги, формування національної ідентичності через українську мову та літературу, підтримка ментального здоров’я дітей засобами книжкової терапії. Щорічне занурення в знайомі сюжети й повернення до улюблених героїв має терапевтичний ефект. Це поновлює відчуття стабільності, таке необхідне під час війни.  

Запрошуємо  читайликів долучитися до нашого флешбуку "У кадрі-КНИГА!".Розкажи про "свою" книгу, порекомендуй її ось в такий нестандартний спосіб, як ФЛЕШБУК. 

Зроби  читання цікавим, різноманітним, корисним і найголовніше, регулярним!

Тиждень читання триває, закликаючи юних книголюбів до неймовірних пригод разом з героями улюблених книжок!!!.

Життя іде і все без коректур

     Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

                                            Ліна Костенко 

19 березня свій День народження святкує легендарна українська поетеса-шістдесятниця, справжня патріотка України – Ліна Василівна КОСТЕНКО.

ЇЇ твори стали піснями і символами. Вони надихають і змушують замислюватись над вічними темами. А її біографія є невичерпним джерелом мудрості і прикладом для багатьох українців.

              Вітаємо Ліну Василівну з 95-ти річчям!!!  

Низький уклін Вам, Ліно Василівно,за Ваші геніальні вірші... Без них ми були б біднішими... Здоров'я Вам і многіє літа!!!                                             

Віддай людині крихітку себе.За це душа наповнюється світлом

 19 березня 2025 року святкує свій 95-річний ювілей геніальна людина, українська поетеса, одна з найвідоміших жінок сучасної України - Ліна Костенко. 

Ліна Костенко авторка понад 15 поетичних збірок, автор найвідоміших в Україні романів у віршах. Її вислови та рядки завжди влучні, вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Ці слова завжди заряджають енергією, надихають змінюватися та змінювати світ навколо себе.

Надихайтеся висловами геніальної українки, які точно не залишать вас байдужими! Отож, найкращі цитати, фрази та висловлювання Ліни Костенко про найсокровенніше та найактуальніше!

► Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

► Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

► Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

► І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей. 

► Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

► Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

► Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

► Будні роблять людей буденними. 

► А як пильніше глянуть навкруги — все хтось комусь на світі вороги.

► Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла.

► У кожного своя пустеля і свої міражі.

► Проблеми ж – як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік.

► І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

► Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.

► А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

► Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

► Страшні слова, коли вони мовчать. 

► Все наше життя, це чекання найгіршого і надія на краще.

► Біда сьогодні буть домовичками, у інтер'єрах казка не живе.

► Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там

► Епоха несприятлива — ламає іще в колисці геніям хребти.

► Єдине, що від нас іще залежить, —
Принаймні вік прожити як належить

► Життя — це оббирання з реп'яхів,
що пазурами уп'ялися в душу

► Життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире. 

► І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт

► Не час минає, а минаєм ми.

► Що є життя? Це — проминання тіней.

З нагоди ювілею Ліни Василівни  в Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою організовано книжкову виставку-цитату "Віддай людині крихітку себе.За це душа наповнюється світлом", назвою для якої став рядок із вірша поетеси.

Вода.Пізнаємо світ

 Якщо подивитися на карту, на якій зображена наша планета Земля, то можна побачити багато блакитного кольору. Чому саме блакитного,- запитаєте ви? Тому що блакитним кольором на карті позначають воду: океани, моря, річки тощо. Загальновідомо, що перші живі істоти на Землі з'явилися саме у воді, в якій мешкають більше половини всіх тварин, рослин і риб.

Захоплюючу і цікаву мандрівку водними просторами планети та  рідного краю здійснили маленькі дослідники-користувачі Туристично-інформаційного центру з Опішнянською бібліотекою.Діти  під час географічно-екологічної години-дослідження "Вода.Пізнаємо світ" дізналися корисну інформацію про водойми та чудове,таємниче життя океанів,морів,річок та озер.

Книги-ювіляри 2025 "Кобзар" Тараса Шевченка

 

1840,26 квітня - перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

Тарас Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були надруковані з купюрами. Припускають, що це зробив сам Мартос, злякавшись санкцій.

Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

За життя поета вийшли ще два видання «Кобзаря»:

У 1844 році – окрема книжка «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки».

У 1860 році – найповніше прижиттєве видання, яке все ж таки містило лише частину творів поета через цензурні обмеження.

Насьогодні у світі збереглося лише кілька примірників першого видання "Кобзаря".

«Кобзар» став не просто збіркою віршів, а справжнім національним символом, який зіграв величезну роль у формуванні української національної свідомості та розвитку літературної мови.

Наші гості

 Сьогодні до нас на гостини завітали представники Полтавського державного аграрного університету.

Гості ознайомилися з історією створення та роботою Туристично-інформаційного центру з бібліотекою,переглянули відеоролик "12 туристичних магнітів Опішні" та зробили фото на згадку.

Ми завжди раді гостям!До нових зустрічей!

Яким було життя Михайла Вербицького

 1815, 4 березня — у селі Яворник Руський біля Перемишля (нині Перемисль, Польща) народився Михайло Вербицький, священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, автор мелодії державного гімну “Ще не вмерла Україна”, віртуоз-гітарист. Він є автором близько 143 різножанрових творів: світських пісень, духовної та театральної музики.

Коли саме Михайло Вербицький створив музику до гімну України – досі не відомо. Оскільки немає точної дати, яку б подали науковці. Водночас 15 січня 1863 року у львівському часописі «Мета» вперше на Галичині надрукували текст «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського. Згодом Михайло Вербицький дізнався про цей текст та написав до нього мелодію. Так, у 1865 році пісню «Ще не вмерла Україна» надрукували разом з нотами.

10 березня 1865 року в Перемишлі її вперше виконали на події, яка була присвячена пам’яті Тараса Шевченка. Тоді її заспівали на закінчення концерту під диригуванням Анатоля Вахнянина. Після цього композиція стала популярною серед молоді та представників інтелігенції на Галичині.

У жовтні 1910 року пісню «Ще не вмерла Україна» у кельнському відділенні «Грамофону» записали на платівку. Тоді її виконав український оперний співак Модест Менцинський. А в 1917-1920 роках композиція стала одним із державних гімнів Української Народної Республіки (УНР).

Головні факти з життя Михайла Вербицького

• *Народився у селищі Явірник-Руський біля Перемишля (Польща) в сім’ї греко-католицького священника.
• *Коли йому було десять років – залишився без батька. Після цього матір відмовилася від опіки над сином, тому Михайла виховував родич – перемиський єпископ Іван Снігурський. Саме він започаткував музичну школу при перемишльській катедрі греко-католицької церкви, де вчився і Вербицький.
• *Навчався музики в Алоїза Нанке, Франтішека Лоренца.
• У 1829 році вперше виступив на урочистому богослужінні в складі хору Перемишльської єпархії.
• *Михайло Вербицький навчався у Львівській духовній семінарії, яку тричі намагався закінчити. Перші два рази його виключили з навчального закладу, а третій раз він сам пішов, адже мав піти працювати, щоб утримувати сім’ю.
• *Ще під час навчання у Львівській духовній семінарії композитор добре оволодів грою на гітари. Саме він створив перший український посібник гри на цьому інструменті.
• *У 1950-му році його висвятили на священика.
• *Композитор був двічі одружений. Першою його жінкою була Барбара Сенер, яка після року шлюбу померла. Друга жінка Вербицького також померла завчасно. Після цих шлюбів у нього залишилися два сини: Іван та Андрій.
• *У 1850-му році отримав свою першу парафію у селищі Завадів Яворівського району Львівської області. Там він мешкав до 1852-го року.
• З 1853 по 1856 рік служив у селищі Стрілки Старосамбірського району (Львівщина).
• *У 1856-му році став парохом у селі Млини на Яворівщині, де мав досить скромні умови для життя. Там він прослужив чотирнадцять років та жив до смерті.
• *Вербицький також навчав музики. Серед його учнів були такі композитори, як-от: Порфирій Бажанський та Віктор Матюк.
• *Помер 7 грудня 1870 році від раку. Тоді йому було п’ятдесят п’ять років. Похований у селі Млини.