Світлий геній української прози

 Серед українських класиків значне місце посідає Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко, який започаткував розвиток нової української прози. Недарма Михайло Драгоманов зарахував Г. Квітку-Основ’яненка, поруч із Т. Шевченком та М. Гоголем, до трійки найбільших українських класиків ХІХ століття.

Прозаїк-новатор Григорій Квітка-Основ’яненко створив цілу галерею національно колоритних персонажів. Найкращі твори автора одними з перших представляли українську літературу зарубіжним читачам.

Значення й місце творчості видатного українського письменника в європейській літературі показав І. Франко: «Аж около 1840 р. починають майже у всіх літературах Європи появлятися твори, в котрих мужик являється головним героєм, життя його стається головним предметом, канвою талановитих творів літературних», «...в літературі українській... появляються далеко швидше, ніж деінде... оповідання Квітки-Основ’яненка, черпані виключно з життя народного...».

Уже понад 150 років вистави «Сватання на Гончарівці», «Конотопська відьма» і «Шельменко-денщик» захоплюють глядачів усього світу та мають вірних шанувальників. 

Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко). Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі.

У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана.

У 1804 р. він став послушником монастиря, а наступного року повернувся на військову службу.

У 1806 р. майбутній письменник подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні.

У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали "Харьковский Демокрит" і "Украинский вестник". Збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки.

Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.

Перша книга "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" ("Маруся", "Салдацький патрет", "Мертвецький Великдень") вийшла у 1834 р.

У 1837р. вийшла друга книга "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком".

У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника.

Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.

В Туристично-інформаційному центрі з Опішнянською бібліотекою до уваги користувачів пропонується добірка творів  Григорія Квітки-Основ’яненка та книжки про його життєвий та творчий шлях.