Як бути поетом, то бути великим поетом

 

                                                           

                                                                 Як бути поетом, то бути великим поетом

Євген Плужник

26 грудня 2023 року виповнюється 125 років від дня народження одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття - Євгена Павловича Плужника.

Євген Плужник - поет-філософ, поет-імпресіоніст, письменник «розстріляного відродження», прозаїк, драматург, перекладач.

30-ті роки ХХ століття виявилися найтрагічнішими в новітній історії української літератури й мистецтва. Когорта талановитих, рішучих, завзятих і сильних духом українських митців була знищена радянською владою, кинута за грати, морально зламана... До таких постатей належить і Євген Плужник.Нерозстріляний із «Розстріляного відродження», проте вбитий жорстокою сталінською машиною.

Він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати.

Публікувати свої вірші Є. Плужник почав в 1924 р. під псевдонімом Кантемирянин. Але через надмірну вимогливість до себе за десять років творчої праці видав лише дві поетичної збірки: «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927).Третя – «Рівновага» – вийшла друком вже після смерті поета. Був він також автором роману «Недуга» та трьох п’єс: «Професор Сухораб», «У дворі на передмісті» (обидві опубліковані 1929 р.) і ше «Змова в Києві», яка вважалася втраченою і ли нещодавно відшукана в архівах і опублікована (1989).

На початку творчого шляху Є. Плужник перебував у літературній організації «Ланка» (з 1924р. – МАРС), котра, за нормами тогочасної критики, вважалася ворожою радянському суспільству. Тож і репресії звалилися на членів цієї організації в першу чергу – одразу після вбивства Кірова.

2 грудня 1934р. уповноважена секретно-політичного відділу НКВС УРСР Гольдман склала постанову, в якій Плужник обвинувачувався в тому, що він є «членом контрреволюційної організації, був зв’язаний  з націоналістичною групою письменників, вів контрреволюційну роботу. Знав про практичну діяльність організації по підготовці терактів». На підставі всього цього робився висновок, що «перебування його на волі є соціально небезпечним», а тому Є. Плужник підлягає «утриманню в спецкорпусі Київського обласного управління НКВС». В ув’язненні у Плужника загострився туберкульоз легенів. Розуміючи невідворотність долі, він не чинив опору на допитах і підписував усе, що йому підсовував слідчий  М. Хаєт.

27-28 березня 1935 р. проходив судовий процес виїзної Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок Є. Плужнику – 10 років ув’язнення в спецтаборах. На Соловки його, тяжкохворого, везли окремо від інших засуджених, бо їхати в «арештантському» вагоні поет вже не міг. В концтаборі він, в основному, перебував у тюремній лікарні, де й помер 2 лютого 1936 р. Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». В останню путь поета провів його найближчий друг – Валер’ян Підмогильний. До наших днів не збереглася навіть безіменна братська могила на найбільшому острові Соловецького архіпелагу. Символічну могилу Плужника встановили на Байковому кладовищі у Києві. 

4 серпня 1956 року постановою Військового Суду СРСР вирок  Є. Плужнику скасовано і справу припинено «за відсутністю складу злочину».

В Опішнянській бібліотеці розгорнута книжкова виставка "Як бути поетом,то бути великим поетом" до 125-річчя від дня народження Євгена Плужника (1898–1936), українського письменника, драматурга, перекладача.

За своє коротке життя Євген Плужник залишив нам неоціненний скарб – свою поезію, якій притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова. Євген Плужник писав : «Як бути поетом, то бути великим поетом. Я можу написати щось надзвичайне… я хворий, у мене сухоти, але я напишу щось таке, що кожен скаже: «А це Плужник написав!»