Кирило та Мефодій-просвітники слов'ян

 

Щорічно наприкінці травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності, яка була створена в IX столітті, близько 862 року.

 Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» в честь візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять і про первоучителів .

В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

З нагоди цього свята в Опішнянській бібліотеці  до уваги відвідувачів представлена книжкова виставка «Кирило та Мефодій-просвітники слов'ян». Тут усі бажаючі можуть ознайомитися з українською літературою та історією,  фольклором, культурологією, морфологією, стилістикою та синтаксисом української мови.

 

Державна мова нашої країни – українська і належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї.

Українська мова - мелодійна, співоча, красива, цікава для вивчення і дуже зручна для спілкування.

 Ми маємо пишатися тим, що розмовляємо мовою Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Лесі Українки… але й водночас маємо пам'ятати, що мова — це багатство: його не виміряєш на вагу, не відчуєш в руках, не побачиш оком; його потрібно тільки відчувати всією своєю сутністю.

Збережімо культуру спілкування, культуру мислення, культуру душі!