Ми мову називаємо святою

 Вітаємо всіх із Міжнародним днем рідної мови!

                               "Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
               Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна
                                             і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося,
                                                              то матимемо дуже невтішну перспективу".
                                                                                                                 Ліна Костенко

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі.

У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.

Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Для всіх бажаючих та тих, хто прагне удосконалювати свої знання з рідної мови, наша бібліотека презентує тематичну книжкову виставку "Ми мову називаємо святою".

Тиха акція "Ангели пам’яті"

До Дня пам'яті Героїв Небесної Сотні бібліотекарі Опішнянської бібліотеки провели майстер-клас з виготовлення паперових ангелів,що символізують душі загиблих борців за свободу та перемогу світла над темрявою.

Саме 10 років тому, 20 лютого 2014 року у середмісті Києва, зокрема і на вулиці Інститутській було вбито 48 майданівців. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками Революції Гідності і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, назвали Героями Небесної Сотні.

Всесвітня тиха акція "Ангели пам’яті" у пам'ять про загиблих майданівців відбудеться не лише у Києві на місці масового розстрілу людей, а й в українських регіонах та закордоном. Білих паперові ангелів пам'яті вдесяте небайдужі розвісять у різних куточках світу. Долучитися до тихої акції планують у Німеччині, Ірландії, Фінляндії, Греції, США, Туреччині та Великій Британії.

Акцію десять років тому ініціювала українська співачка та громадська діячка Анжеліка Рудницька й "Територія А".

Зробіть паперового ангела і символічно ушануйте пам'ять Героїв Небесної Сотні.

 #ангелипамяті

Поетичні діалоги.Коло життя

 

17 лютого кафедра культурології ПНПУ імені В. Г. Короленка разом із громадською організацією «Об’єднані надією» провели соціокультурний захід в Туристично-інформаційному центрі з бібліотекою. Літературний вечір під назвою «Коло життя» познайомив присутніх з життєвим і творчим шляхом місцевої поетки Олени Носач.

Модератором діалогів був завідувач кафедри культурології ПНПУ імені В. Г. Короленка Олександр Лук’яненко.

Поезії Олени-це цілий всесвіт,коло жтття зі спогадів,сподівань надії та твердої впевненості в кращому майбутті наших рідних,родини та країни в цілому.

Олександр та Олена ділилися роздумами з приводу ролі митців у житті територіальної громади, дискутували щодо схожості та відмінності бачення світу поетами та їхніми сусідами. На діалогах лунали вірші про українські народні традиції та сімейні цінності, автори говорили про ностальгійність поезії, домінування пасторальної теми у творах, про постійність посилань на українську минувщину. У розрізі дискусії про віршування для і про дітей, митці згадували свої перші літературні проби, а також читали вірші, присвячені найменшим рідним. Разом зі слухачами О. Лукяненко та О. Носач мислили про магізм римованого слова та містичну випадкову пророчу роль поетів. Осібно тема розмови стосувалася творчості, пов’язаної з війною росії з Україною. Вона особливо злободенна, враховуючи, що й син опішнянської поетки нині захищає України у лавах ЗСУ. Пані Олена виконала пісню, написану як оберіг для свого сина та всіх воїнів України.

Голова громадської організації «Об’єднані надією» Роман Шестопал подякував опішнянам за їхню згуртованість, наголосивши на необхідності єднання навколо наведення порядку у своєму власному дворі, як у своїй малій сім’ї, так і у великій родині – громаді та державі. Він зауважив що національним духом, щирістю й теплом, які панували на зустрічі, треба ділитися з молодим поколінням, у чиїх руках буде життя громад у майбутньому.

День єднання.Долоньки миру

 16 лютого, відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського, Україна втретє відзначає державне свято - День єднання.
Українці вітають один одного з Днем єднання і приєднуються до святкування різними способами. Наприклад, 16 лютого можна прийти на роботу або навчання у вишиванці або прикріпити до одягу синьо-жовту стрічку,або можна виготовити із дітьми "долоньки миру".

Сьогодні учні 4 А класу Опішнянського ліцею завітали до ТІЦ з Опішнянською бібліотекою.Діти виготовили "долоньки миру",розмалювали їх синьо-жовтими кольорами та приєдналися до фотомарафону «долоньки миру».
Лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної та демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.Зараз, в нелегкі часи для нашої Батьківщини, ми віримо, що територіальна цілісність України залишиться непорушною. Адже вона скріплена кров’ю мільйонів незламних борців за цілісність нашої держави.

Валер'ян Підмогильний-розстріляний співець...

1901, 2 лютого – на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина) народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження. Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер.

Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю», – писав Валер’ян Підмогильний. Його односельчани згадують переважно про матір письменника. Вона була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю.

Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем. – згадувала мешканка села Чаплі Ярушевська, – Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання».

Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.

Він був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті терор проти керівників партії».

Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.

Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.

Роман "Місто", завершений у 1927 році, став першим урбаністичним твором в українській літературі з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. В ньому автор описав молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулися з сіл, щоб завоювати та зробити своїм українське місто. Письменник показав бажання молодих селян "вийти в люди", аналізує їхню психологію, розповідає про конфлікт, який розгоряється між людьми з різними світоглядами. Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер'ян Підмогильний, роман "Місто", як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.